Норма

Но́рма (лат. norma — дослівно «косинець», у переносному значенні — «правило») — регулятивне правило, яке вказує межі свого застосування; відповідає чомусь типовому або звичайному.

Термін використовується у ряді контекстів[1][2][3][4]:

• Біологічна норма — те, що виникає природним способом і не викликає порушень здоров'я.

• Статистична норма — нормальним визнається те, чого багато і що належить до середини розподілу, а його «хвостові» частини вказують на область низьких («субнормальних») або високих («супернормальних») значень. Статистичні норми не абсолютні, вони виводяться емпірично для конкретної групи (вікової, соціальної тощо) і характеризують тільки її.

• Психологічна норма — асоціюється з психічним здоров'ям. Ненормальним може вважатися те, що спричинює суб'єктивні відчуття неспокою — надмірну дратівливість, пригніченість або почуття вини, а також порушення здатності людини до адекватних дій у звичайній для себе соціальній або професійній якості (дисадаптацію). Аналогічне розуміння норми використовується у сексології.

• Соціальна норма — зумовлена соціальними стереотипами. Якщо поведінка людини не відповідає загальноприйнятим у даній спільноті звичаям та правилам, вона сприймається як така, що відхиляється від норми. У більшості суспільств концептуалізується у вигляді дихотомії «нормальне» — «ненормальне».

• Моральна норма — одна з найпростіших форм моральної вимоги. Є елементом моральних відносин і моральної свідомості.

• Духовно-релігійна норма — обумовлена релігійною доктриною або її інтерпретацією духовними особами, релігійними авторитетами та теологами. У конкретному суспільстві або спільноті як правило залежить від домінантної релігії. Закріплюється у законах та релігійних санкціях.

• Індивідуальна норма — визначається очікуваннями, особистим неузагальненим досвідом та іншими суб'єктивними змінними.

Норма — це не застигле явище, вона постійно оновлюється і змінюється: у природі в еволюційному часі (від часу життя покоління організмів, філогенетичної групи і більше); у суспільстві — від часу соціально активного домінування певного покоління (25-30 років) до часу існування конкретного суспільства чи культури.