Носковський Володислав Михайлович

Народився 10 лютого 1864 року в с. Мишків, нині Чортківського району, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія). Походив зі старовинного шляхтетського, пізніше частково священичого роду Носковських гербу Лада (герб — з 1401 р.). Польське відгалуження роду мало відомих представників — діячів Римської церкви, світських.

Батьком його був отець Михайло Йосифович Носковський — парох Мишкова, 1829 р. н.; мати — Антоніна з Долголуських, 1834 р. н. Баба (по-татові) — Марія з Кобузівських. Дружина — Ольга Носковська зі Свистунів, нар. 27 березня 1870 р.; її батько — отець Павло Олексійович Свистун — 1842 р. н., парох Козови (мати — Катерина з Малиновських), мати — Марія з Мелешкевичів — 1850 р. н., донька пароха с. Сухостав о. Николая Мелешкевича та його дружини — доньки священика Антоніни з Крайковських.[1]

Впродовж 1884-1888 р. навчався у Львівській греко-католицькій семінарії. У 1888 р. був завідувачем у Мушкатівці. З 1889 р. парох Сорок та Ліщинців Бучацького повіту. У 1889–1914 р. за його сприяння у Сороках, Ліщинцях було утворено філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл». Придбав у дідича Андлєра його резиденцію, яку передав під «Народний Дім» у Сороках.

Під російською окупацією Галичини арештований (як багато чільних галицьких діячів), висланий до Сибіру (Симбірськ).[2] У Симбірську служив священиком при місцевому костелі разом з отцем-митратом Гордієвським зі Станиславова, парохом Войнилова (біля Калуша; прізвище було не вказане). Восени 1916 р. в Симбірську зустрівся з вивезеним до Сибіру сином Зеноном (разом із Горуком Сенем)[3] Додому повернувся заходами Червого Хреста через Стокгольм.[2]

Брав активну участь у встановленні влади ЗУНР в Бучацькому повіті. Від 1918 р. польовий духівник УГА (капелан)[4].

Під час польської окупації Галичини його переслідувала влада.

Похований на Личаківському цвинтарі Львова.

Надгробок о. В. Носковського

Був тестем для Володимира Гірняка (брат отамана УГА Никифора Гірняка).[5]

• Дружина Ольга померла 1935 р., похована у Сороках.
• Сини:
  • доктор Зенон — український військовик, громадський діяч, командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА
  • Роман — старшина армії Австро-Угорщини, загинув на італійському фронті 1916 р.[2]
  • Евген — український військовик, громадський діяч, хорунжий Леґіону УСС та УГА
  • доктор Галина Носковська-Гірняк — український вчений (медик), громадська діячка, дружина Володимира Гірняка
  • Марія.[6]

• 
  Отець Володислав Носковський, дружина Ольга з дітьми
• 
  Роман Носковський
• 
  Евген Носковський
• 
  Донька Галина на могилі о. Володислава Носковського

• Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 373–381.
• Мельничук Б. Носковський Володислав Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 646. — ISBN 966-528-199-2.
• Навроцький О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 380–381.