Сухостав

Поблизу Сухоставу виявлено археологічні пам'ятки культури лінійно-стрічкової кераміки, трипільської (поселення Сухостав), голіградської, черняхівської культур.

Розвідкою Г. К. Свєшнікова уточнено в 1952 р. територію поселення перших століть н. е. на полях «Великі» і «Малі долини» та зібрано підйомний матеріал, щоскладається з уламків кераміки, метелевих виробів, кам'яних намистинок і частини жорнового каменю[2].

Роботами Копичинецької експедиції (Копичинецького розвідувального загону) проведено розкопи поселення ранньоскіфського часу в урочищі «Говдри». Досліджено три землянки VII ст. до н. е. та ряд господарських ям. Здобутий розкопами речовий матеріал найбільш зближений до синхронного йому матеріалу з Середнього Подніпров'я. В роботах експедиції брали участь: Свєшніков І. К — керівник експедиції, наукові працівники Львівського історичного музею — Г. М. Власова, В. П. Савич, 3. А. Володченко, наукові працівники Дубнівського краєзнавчого музею — Є. Г. Нефедовський, В. Д. Селедець.

1553 р. стражник коронний Миколай Потоцький отримав від короля Сігізмунда ІІ Августа привілей на заснування містечка з маґдебурзьким правом під назвою Сухостав. Імовірно, від тих часів містечко користувалося гербом, опис якого зберігся в польських джерелах XIX століття: на блакитному щиті срібний семипроменевий хрест (герб роду Потоцьких "Пилява"), під яким золота риба.

Польський дослідник М.Курзей стверджує, що місто Яблунів було засноване на ґрунті села Сухостав у 1553 році.[3]

За австрійських часів містечко належало до Заліщицького округу, 19 ст. — до Гусятинського, згодом Копичинецького повітів.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інших, кооператива.

До 19 липня 2020 р. належало до Гусятинського району[4].

З 30 липня 2018 р. у складі Копичинецької міської громади[5].

• просвітницький діяч, меценат А. Дереворіз,
• мовознавець Є. Нападій,
• діяч ОУН і УПА С. Нападій.
• Дереворіз Михайло Іванович (1933—2013) — український філолог.