Ньоро
Ньо́ро (баньоро, руньоро) — народ групи банту, основне населення історичної області (королівства) Буньоро на території сучасної Уганди в Східній Африці.
| Ньоро Nyoro, Banyoro | |
|---|---|
 На сільському святі | |
| Кількість | бл. 0,7 млн осіб |
| Ареал |
провінції Буньоро і Торо ДР Конго |
| Близькі до: |
ганда народи банту |
| Мова | руньоро |
| Релігія |
християнство (протестантизм), традиційні культи (анімізм) |
Територія проживання і чисельність
Ньоро (одн. муньоро, мн. буньоро) проживають в Уганді (в районі оз. Альберт, стара назва Мобуту-Сесе-Секо), річок Вікторія-Ніл та Кафу), територіально це провінції (королівства) Буньоро та Торо і становить понад 6 % населення країни (1991) та Демократичній Республіці Конго.
Чисельність ньоро (оцінка, кін. 1990-х рр.) — бл. 700 тис. осіб, з низ у ДРК бл. 70 тис. осіб.
Мова і релігія
Розмовляють мовою руньоро, однією з мов банту.
Писемність руньоро — з кінця XIX ст. на основі латиниці.
Мовою руньоро ведуться радіопрограми, видаються преса й книги, навчаються діти в початковій школі.
За віросповіданням ньоро — переважно християни, зокрема протестанти і невелика частка — католики (Біблію перекладено у 1912 р.); є мусульмани та прибічники традиційних культів.
Історія і суспільство
Історично ньоро сформувались завдяки міграціям банту і нілотів у середині І-го тис. н. е.
У ХІІІ-XIV ст.ст. на межі скотарських і землеробських культур виникає державне утворення Кітара, яке стало засновком для утворення ближче до XVI—XVII ст.ст. держави Уньоро.
На чолі держави стояли верховний правитель (омукама) і рада старійшин (рукурето). Існувала досить чітка система військового і адміністративного поділу.
Починаючи з 1900 року частина держави Уньоро в складі Уганди зі збереженням статусу королівства і залишками місцевої влади.
Рештки старовинного укладу зберігались в колоніальний період до проголошення Угандою незалежності в 1962 році, окремі елементи існують і в теперішній час.
Традиційна соціальна організація — родові групи, керовані вождем.
Господарство і культура
Традиційні заняття людей ньоро — відгінне скотарство (горбатий зебу-санга) і ручне землеробство (елевсина, сорго, ямс, батат, банани; тепер також товарні чай і бавовник). Поширені рибальство і мисливство.
У ньоро було дуже розвинуте ковальство. Серед інших ремесел — гончарство і плетіння циновок і т.ін.
Традиційне поселення — крааль.
Традиційні вірування — культ предків і політеїзм з розвинутим пантеоном божеств.
Джерела, посилання і література
- Балезин А. С. Ньоро, Народы мира. Историко-этнографический справосник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 342
- Ньоро на www.joshuaproject.net (англ.)
- Баньоро на Face Music — History of Uganda (англ.)
- Roscoe J. The Bakitara or Banyoro., Camb., 1923 (англ.)
- Niakatura J.W. Aspects of Bunyoro customs & tradition., Nairobi, 1970 (англ.)
- Beattie J. The Nyoro State., Oxf., 1971 (англ.)