Нідергаус Володимир Вікторович

Володимир Нідергаус народився у Кокчетаві в німецькій сім'ї, і розпочав заняття футболом у місцевій ДЮСШ, де першим його тренером був Сергій Зайцев. Уже з 17 років молодий футболіст показував свої бомбардирські здібності у місцевій команді другої ліги «Торпедо», де за один сезон йому вдалось відзначитись 17 забитими м'ячами у ворота суперників.[3][1] Проте по закінченні цього сезону Володимиру Нідергаусу довелось іти служити в армію, службу проходив у частині Внутрішніх військ у Волгоградській області, де йому досить рідко доводилось грати у футбол.[3][1] Після повернення з армії Нідергаусу не вдалось відразу потрапити до заявки команди майстрів, і до початку сезону 1990 року він грав за аматорські команди з Кокчетава, де також показував неабиякі бомбардирські здібності. У 1990 році він повернувся до складу кокчетавської команди майстрів, яка на той час мала назву «Спартак», а наступного року — «Кокшетау». у першому сезоні за кокчетавський професійний клуб Нідергаус відзначився 17 забитими м'ячами. Наступний рік футболіст розпочав у Кокчетаві, проте вже на початку сезону 1991 перейшов до складу алматинського «Кайрату», який на той час грав у першій лізі СРСР.[3][1] У «Кайраті» Нідергаус також результативно розпочав сезон, і отримав запрошення до московського «Спартака». Після перегляду Володимир Нідергаус отримав уже офіційну пропозицію про перехід, але йому ніхто не гарантував місця в основному складі команди, і також керівництво «Спартака» не мало можливості виділити йому квартиру в Москві. Довідавшись про це, керівництво «Кайрата» зуміло посприяти виділенню для сім'ї Нідергауса 4-кімнатної квартири у центрі Алма-Ати.[4]

У 1992 році, після розпаду СРСР, Нідергаус розпочав виступи у чемпіонаті Казахстану.[2][3] У першому чемпіонаті Казахстану Володимир Нідергаус зіграв 11 матчів, забив 8 м'ячів[5], встиг стати чемпіоном країни та володарем Кубку Казахстану (хоча вже не зіграв у фіналі, а грав лише на перших стадіях турніру[6]), і перейшов до складу волгоградського «Ротора».[1][2] У волгоградській команді казахстанський німець до кінця сезону зумів відзначитись 8 забитими м'ячами у 11 зіграних матчах.[7] Наступні кілька років Нідергаус на пару з Олегом Веретенниковим були основними діючими особами «Ротора» в лінії атаки[2] Нідергаус багато забивав як у чемпіонаті Росії (68 м'ячів у 159 зіграних матчах), так і єврокубках. Особливо важливим є гол, забитий нападником у повторному матчі з «Манчестер Юнайтед», яким він відкрив рахунок у цьому матчі. Матч закінчився з нічийним рахунком 2-2 (останній гол у матчі забив датський воротар англійського клубу Петер Шмейхель після розіграшу штрафного), що дозволило «Ротору» пройти англійський клуб згідно правилу щодо м'ячів, забитих на чужому полі (матч у Волгограді завершився із рахунком 0-0).[8][9] У чемпіонаті Росії «Ротор» у цей період був постійно серед лідерів, кілька разів реально претендував на чемпіонство, виходив до фіналу Кубка Росії. Особливо близьким до чемпіонства волгоградський клуб був у сезоні 1997 року, проте поступився московському «Спартаку» в боротьбі за чемпіонство.[1][2] Пізніше Нідергаус дізнався, що результат цього матчу наперед підтасований керівниками обох клубів, після чого вирішив піти з команди.[3]

Відразу після розриву контракту з «Ротором» Володимир Нідергаус отримав запрошення від ізраїльського клубу «Маккабі» з Хайфи.[1][3] у цій команді Нідергаус провів один сезон, та став володарем Кубку Ізраїлю. Наступний сезон футболіст провів у складі «Маккабі» з Герцлії.[2] У 1999 році після особистого запрошення головного тренера «Ротора» Віктора Прокопенка повернувся до волгоградської команди.[3] Проте «Ротор» у цьому сезоні вже не мав такої сили, як за початку виступів Нідергауса за клуб.[2] Зігравши усього кілька матчів за волгоградців, Володимир Нідергаус повертається до Казахстану, де продовжує виступи за клуб із нової столиці країни — «Женіс». У складі команди досвідчений нападник стає чемпіоном Казахстану та одним із кращих бомбардирів чемпіонату.[3][1] Після закінчення чемпіонату в Казахстані Володимир Нідергаус виїхав із родиною до своєї історичної Батьківщини — Німеччини, де протягом кількох років грав за нижчолігові клуби, зокрема, «Пройсен Мюнстер», «Бремер-06» та «Вайхе».[2] У 2004 році Нідергаус закінчив виступи на футбольних полях.

Володимир Нідергаус після розпаду СРСР розпочав виступи у збірній Казахстану, та став автором першого забитого м'яча в історії збірної в її першому матчі, в якому вона обіграла збірну Туркменістану з рахунком 1-0.[10] У 1992 році Нідергаус до переходу в «Ротор» зіграв 3 товариські матчі у складі казахської збірної.

Після переходу до російського клубу Володимир Нідергаус отримав також і російське громадянство, проте він тривалий час не викликався до збірної Росії. На думку самого футболіста, причиною цього було те, що він грав у клубі не з Москви.[3] у 1994 році футболіст зіграв один товариський матч у складі російської збірної проти збірної Австрії[11], ще один неофіційний матч Нідергаус зіграв за збірну Росії проти збірної світу.

У 2000 році Володимир Нідергаус повернувся до складу збірної Казахстану, та зіграв у її складі один товариський матч проти збірної Саудівської Аравії.[12] Цей матч для футболіста став останнім у футболці національної збірної.

Після завершення виступів на футбольних полях Володимир Нідергаус розпочав кар'єру футбольного функціонера. З 2005 року колишній футболіст розпочав роботу на посаді технічного директора своєї колишньої команди «Ротор», пізніше працював начальником команди та генеральним директором. У 2007 році Нідергаус призначений спортивним директором «Шахтаря» із Караганди.[13] Проте на цій посаді Володимир Нідергаус виявився втягнутий у гучний скандал, пов'язаний з імовірним підкупом футболістів команди «Окжетпес» функціонерами карагандинської команди. У результаті цього скандалу футбольна федерація Казахстану заборонила Нідергаусу здійснення будь-якої діяльності, пов'язаної з футболом, на 36 місяців[14], а пізніше й на 60 місяців.[15] Щоправда, пізніше йому вдалось частково виправдатися, і строк його дискваліфікації був знижений до 6 місяців[3], а після заяви на прес-конференції 17 березня 2009 року, у якій він погодився із попереднім рішенням федерації, усі звинувачення з Нідергауса було знято.[2] У 2010 році Нідергаус був призначений спортивним директором «Локомотива» з Астани.[16][13] У кінці 2010 року Нідергаус повернувся до роботи спортивного директора у карагандинський «Шахтар».[16][13] У 2012 році Володимир Нідергаус був призначений керівником департаменту збірних команд Федерації Футболу Казахстану.[17] На цій посаді колишній нападник працював близько трьох років, були чутки про його призначення президентом волгоградського «Ротора»[13], проте у травні 2015 року Нідергауса звільнили із посади директора департаменту за незадовільні результи роботи.[18] У грудні цього ж року Володимир Нідергаус перейшов на посаду виконавчого директора карагандинського «Шахтаря»[19], проте вже у кінці січня 2016 року він подав у відставку за станом здоров'я.[20]

Володимир Нідергауз одружений. із дружиною познайомився відразу після повернення з армії.[21] Дружина Володимира Нідергауса працює кондитером у Німеччині, у подружжя є син і дочка, які працюють у бізнесі в Німеччині.

• Чемпіон Казахстану: 1992, 2000
• Володар Кубка Казахстану: 1992
• Володар Кубка Ізраїлю: 1997–1998

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Нідергаус Володимир Вікторович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на сайті збірної Росії з футболу (рос.)
• Профіль на сайті footballtop.ru (рос.)
• Список голів Володимира Нідергауса (рос.)
• «Клуб 100» российских бомбардиров. Несостоявшиеся. Нидергаус. (рос.)
• «Российский бомбардир и немецкий бизнесмен». (рос.)