Нікола Іванов

Народився 2 березня 1861 в місті Калофер. Навчався в Національній Апріловській гімназії в Габрово та в Імператорській школі «Галата-Сарай» у Константинополі (1875-1877). Він брав участь як доброволець в Російсько-турецькій війні (1877—1878). Після війни, в 1878 вступив до Військового училища в Софії, в 1879 отримав звання лейтенанта, 9 лютого 1881 — старшого лейтенанта. З 1882 по 1885 навчався в Миколаївській академії Генерального штабу в Петербурзі.

Іванов брав участь в Об'єднанні Болгарії. 9 вересня 1885 отримав звання капітана, а за наказом № 4 того ж дня він був призначений начальником штабу Тарново-Сейменського загону. Брав участь у Сербсько-болгарській війні.

Після війни 1886 був призначений флігель-ад'ютантом князя Олександра I Баттенберга. 1 квітня 1887 отримав чин майора. У 1888 був командиром 10-го піхотного полку, в 1889 — начальником штабу 4-ї бригади, а в 1890 4-го кавалерійського полку. З 2 серпня 1891 — підполковник, а з 12 серпня 1895 — полковник.

Під час Балканських воєн (1912—1913), з вересня 1912 по липень 1913 генерал-лейтенант Нікола Іванов командував 2-ю болгарською армією, очолював облогу та захоплення Едірненської фортеці.

Під час Другої Балканської війни (1913) 2-га армія, якою він командував, вела важкі бої проти всієї грецької армії (16 червня — 17 липня) від Кілкіса до Благоєвграда. Наприкінці липня 1913 був звільнений з посади командира 2-ї армії.

Під час Першої світової війни (1915-1918) перебував в запасі. В цей час він проявив себе як громадський діяч і публіцист. Був обраний головою офіцерського товариства в Софії. З 6 травня 1936 — генерал піхоти.

Помер 10 вересня 1940 в Софії.