Нікола Кабіббо

Ніко́ла Кабі́ббо (італ. Nicola Cabibbo; 10 квітня 1935(19350410) 18 серпня 2010) італійський фізик, що став відомим завдяки працями з опису і дослідження слабкої ядерної взаємодії. Роботи Кабіббо з вивчення слабкої взаємодії багато в чому лягли в основу досліджень, які в 2008 році були удостоєні Нобелівської премії з фізики.

Нікола Кабіббо
італ. Nicola Cabibbo
Народився 10 квітня 1935(1935-04-10)[1][2][…]
Рим, Італія[1][3]
Помер 16 серпня 2010(2010-08-16)[4][1][…] (75 років)
Рим, Італія[3]
Країна  Італія
 Королівство Італія
Діяльність фізик-теоретик, викладач університету, фізик
Галузь фізика елементарних частинок
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Науковий керівник Bruno Touschekd
Відомі учні Luciano Maianid і Джорджо Паризі
Знання мов італійська[5]
Заклад Римський університет ла Сапієнца і Римський університет Тор Верґатаd
Членство Національна академія деї Лінчеї, Папська академія наук[6], Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Всесвітня академія наук[7], Європейська академія[8] і Туринська академія наук[3]
Нагороди

Медаль Бенджаміна Франкліна (2011)

High Energy and Particle Physics Prized (1991)

Премія Дірака (2010)

медаль Маттеуччі (2002)

Премія Енріко Фермі (2003)

Премія Сакураїd (1989)

Премія імені І. Я. Померанчукаd

Медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2010)

У 1982—1993 роках очолював італійський Національний інститут ядерної фізики. З 1993 року — президент Папської академії наук.

Каббібо все життя займався вивченням слабкої взаємодії — одної з чотирьох фундаментальних фізичних взаємодій. Із слабким взаємодією пов'язаний, зокрема, бета-розпад атомних ядер. Японські фізики Макото Кобаясі і Тосихіде Масакава продовжили деякі дослідження Кабіббо. Роботи Макото Кобаясі і Тосіхіде Масукави привели до створення так званої CKM-матриці, або матриці Кабіббо-Кобаясі-Масакави, які містять інформацію про слабкі розпади, що змінюють аромат кварків.

Крім власне науки Кабіббо, який з 1993 року обіймав посаду президента Папської академії наук, багато займався питаннями наукової етики. Зокрема, він докладав зусиль до того, щоб церква офіційно принесла вибачення за поводження із Джордано Бруно, спаленого в 1600 році за свої ідеї.

Наукова діяльність

На початку 1960-х років Кабіббо розробляв ідею порушеною SU(3) симетрії між дивними і нестандартними адронами. У 1963 році постулював так звану «слабку універсальність» (weak universality) для пояснення поведінки двох поколінь лептонів і кварків (тоді були відомі тільки u-, d- і s-кварки), ввів «кут Кабіббо», що описує змішування d- і s-кварків. Макото Кобаясі і Тосіхіде Маскава додали в цю теорію третє покоління частинок, отримавши матрицю розміром 3×3, відому як CKM-матриця. Згодом експерименти довели, що поколінь дійсно три. Оскільки робота Кобаясі і Маскави, відзначена в 2008 році Нобелівською премією з фізики, заснована на дослідженнях Кабіббо, то, на думку деяких експертів, відсутність Кабіббо серед науковців, які отримали премію, є серйозною помилкою Нобелівського комітету[9][10]. За словами друзів Кабіббо, він важко переживав свою відсутність у списку лауреатів.

Надалі Кабіббо продовжував вивчати електромагнітні і слабкі взаємодії, детально дослідив осциляції нейтрино, передбачив існування за певних умов кварк-глюонної плазми. Він був ініціатором запуску в Національному інституті ядерної фізики проекту APE зі створення найпотужнішого на той момент суперкомп'ютера для проведення обчислень з квантової хромодинаміки.

Виноски

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.