Нікопольсько—Криворізька операція

Нікопольсько-Криворізька операція (30 січня — 29 лютого 1944) — наступальна операція військ 3-го (командувач — генерал армії Р. Я. Малиновський) і 4-го (командувач — генерал армії Ф. І. Толбухін) Українських фронтів у районі Нікополя і Апостолового із розгрому 6-ї німецької армії і ліквідації німецького плацдарму на лівому березі Дніпра.

Наступ радянських військ почався 30 січня в умовах бездоріжжя, викликаного раптовою відлигою і дощами. Переборюючи жорстокий опір ворога, війська фронтів прорвали багатотраншейну укріплену оборону противника на північному сході від Кривого Рогу і на півночі від Нікополя, 5 лютого оволоділи важливим залізничним вузлом Апостолове і 8 лютого — м. Нікополем. Навально просуваючись вперед, радянські війська до 16 лютого вийшли на р. Інгулець, а 22 лютого оволоділи значним промисловим центром України — м. Кривим Рогом.

З розгромом 6-ї німецької армії, що мала 20 посилених дивізій, і ліквідацією оперативного плацдарму на лівому березі Дніпра було зірвано плани гітлерівського командування, яке хотіло завдати удару в напрямі Мелітополя, тобто в тил радянським військам, які готувалися до операції по вигнанню нацистських окупантів з Криму, а також було створено вигідні умови для наступальних операцій із звільнення Правобережної України.