Апостолове

Місто розташоване в центральній частині України за 160 км на південний захід від м. Дніпра в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука на південний схилах Придніпровської височини, у степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до т.з. третьої найбільш теплої та посушливої зони Дніпропетровської області. За 2 км від міста проходить Канал Дніпро—Кривий Ріг.

Центральна вулиця міста Апостолове

Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали в ці землі втікачів. Запорізькі козаки які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.

Назва міста походить від прізвища відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьмана Данила Апостола, який після ліквідації Запорізької Січі у 1793 році за указом Катерини II отримав земельний наділ — 12 000 десятин землі на берегах степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній — водяних вошей).

На честь відкриття в новоутвореному селі в 1824 році кам'яної церкви Святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське[3]. Селище, що виникло при станції, об'єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933 року отримало назву Апостолове[4], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.

У 1835 році у селі вже проживало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів.

Після реформи 1861 року подальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році — 5581 чоловік. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.

Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях[5].

Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (зараз один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове.

Одна з вулиць Покровського (1910)

Волосна Рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.

1923 року сучасна частина міста Апостолове село Покровське стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.

Наприкінці 20-тих років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи.

Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору в 1932–1933 роки. Багато жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.

17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецькі війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чоловік, переважно юнаків і дівчат, вивезли на роботи до Німеччини.

Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий транспортний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.

Монумент визволителям Апостолового — Танк Т-10

Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій потім отримав назву Апостолово-Нікопольська операція почався 31 січня 1944 й 4 березня до 8-ї години ранку радянська армія звільнила місто від німецьких військ.

Після окупації місто село почало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.

У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію. Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його в жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. Впродовж 1966—1967 років введено в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Окрім сільськогосподарських підприємств — міжрайонна машиноремонтна майстерня, РТС, елеватор, лісорозсадник, численних фермерських господарств, у місті діють і промислові установи — залізничні майстерні, підприємство «Апостоловагромаш».

У місті видається районна газета «Апостолівські новини». Працює місцева телерадіокомпанія «Атлант».

Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до РХ), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV—III століття до РХ) із похованнями ватажків, у яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII—XIV століть. У місті створено Народний музей історії Апостолівського району. Основні історико-архітектурні пам'ятки:

• Пам'ятник воїнам—артилеристам, які брали участь у звільненні м. Апостолове 1944 р., знаходиться по вул. Каманіна, при в'їзді у місто.
• Пам'ятний знак «Алея посаджена ветеранами Великої Вітчизняної війни на честь 110-ї річниці від дня народження В. І. Леніна», знаходиться у центі міста, між двома ставками по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак почесним громадянам міста Апостолове, знаходиться біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак «Почесний громадянин м. Апостолове» воїнам-визволителям м. Апостолове, центральний парк міста, по вул. Центральної;
• Меморіальний комплекс: Група могил радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Апостолове 3-5 лютого 1944 р.. Являє собою 4 братські могили, 2 скульптури «Скорботний партизан та дівчина», «Воїн та дівчина з автоматом», центральний парк міста, по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак «Вітчизна-мати» воїнам-землякам, увічнені імена 322 земляків, які полягли у Великій Вітчизняній війні, центральний парк міста, по вул. Центральної;
• Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
• Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак Д. Г. Вовку — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету, меморіальна дошка на будинку вокзалу станції Апостолове;
• Могила Д. Г. Вовка — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету у центральному міському парку по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак О. Й. Пузиревському — герою громадянської війни, першому секретареві Апостолівського РК КПУ, меморіальна дошка у м. Апостолове по вул. Центральної, 73;
• Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні станції Апостолове 4-19 лютого 1944 р., скульптура «Скорботний воїн та партизанка», біля Будинку науки і техніки по вул. Вокзальної;
• Пам'ятний знак В. І. Леніну, перед будинком міської ради по вул. Центральної;
• Пам'ятний знак В. І. Леніну, на привокзальній площі міста;
• Пам'ятний знак "Місце, де у жовтні 1920 р. знаходився агітпотяг «Октябрська революція» на чолі з М. І. Калініним, знак за 50 м від посту електричної централізації зв'язку залізничної станції м. Апостолове по вул. Привокзальної;
• Пам'ятник воїнам-визволителям (танк Т-10) по вул. Вокзальної https://web.archive.org/web/20150612023702/http://www.panoramio.com/photo/21245671;
• Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1597—1657) встановлений у сквері перед управлінням зрошувальних систем по вул. Б. Хмельницького;
• Пам'ятник І. П. Павлову, встановлений по вул. Музичної перед входом до ветеринарної лікарні

• Абелєнцев Василь Ісакович — біолог, зоолог, автор першого випуску серії «Фауна України», найцитованіший дослідник фауни кажанів і хижих ссавців України.
• Дмитренко Андрій Олегович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Калина Олександр Данилович — Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач ОКБ А. Н. Туполєва.
• Андрій Гребенюк — один із відомих силачів України.
• Мурашов Юрій Ігорович — український громадський діяч, член-засновник Українського комітету «Гельсінкі-90».
• Милащенко Василь Олексійович (1991—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Петруш Микола Андрійович — 1856 року народження, Херсонська губернія, генерал-майор Російської армії у відставці, нагороджений багатьма орденами Російської імперії. Був нагороджений орденом святого Георгія з формулюванням «На відзнаку відмінної мужності і хоробрості, наданих в справах проти японців в період бомбардувань і блокади Порт-Артура».
• Пронченко Михайло Семенович — український поет, представник розстріляного відродження.
• Семешко Анатолій Андрійович (* 1949) — баяніст, методист, музично-громадський діяч, педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України.
• Топчій Ганна Анатоліївна —українська акторка театру та кіно.
• Трофімов Олексій Володимирович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Матвійко Роман Юрійович — державний службовець, радник Міністра Освіти і Науки України (2014—2016).

• 
  Привокзальна площа
• 
  Австостанція
• 
  Історико-краєзнавчий музей
• 
  Вхід до Центрального парку
• 
  Районний спортивно-технічний клуб
• 
  Військовий меморіал у Центральному парку
• 
  Стела при в'їзді в місто
• 
  Пам'ятник загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

• Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х томах/Упорядник В. П. Бухтiяров. Кривий Рiг: ЯВВА,2005.

• Калашник В. І., Пупченко В. В. Апо́столове // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.113-122

• Офіційний сайт міської ради
• Сайт про творче місто Апостолове
• Олександр Рудоманов (15 грудня 2017). Жахливе Апостолове — портал новин LB.ua. lb.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
• Інформаційний сайт міста Апостолове та Апостолівського району
• Неофіційний сайт міста Апостолове (рос.)
• Кавалери Військового Ордена Св. Георгія 4-го класу (рос.)
• Герої Радянського Союзу (рос.)
• Герої Радянського Союзу (рос.)
• Справа двохсотчотирьох (рос.)
• Медичний каталог (рос.)
• Міністерство транспорту та зв'язку України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• В боях за звільнення України (рос.)^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Храм Живоносного Джерела
• Уроки історії: Голодомор 1932—1933 років^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Історія міста Кривий Ріг
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку музеїв»
• Облікова картка на сайті ВР^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Апостолове — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)