Нірод Федір Федорович
Федір Федорович Нірод (31 березня (13 квітня) 1907, Санкт-Петербург — 1996) — український театральний художник шведського походження. Головний художник Київського театру опери і балету.
| Федір Федорович Нірод | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
31 березня (13 квітня) 1907 Санкт-Петербург | |||
| Смерть | 1996 | |||
| Поховання | Видубицький монастир | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg.png.webp){kind=small} Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка СРСР Україна | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | сценограф | |||
| Мати | Maria Nirodd | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Народний художник СРСР (з 1965 року).
Життєпис
Народився 31 березня (13 квітня) 1907 року у Санкт-Петербурзі. В 1926—1930 роках навчався в Київському художньому інституті.
З 1961 по 1989 рік — головний художник Київського театру опери і балету[1].
Театральні критики відмічають:
Федір Нірод — аристократ по крові і духу, коріння чийого благородного генеалогічного древа сягає глибини століть, а гілки сплітають славні шведські й українські коренi, зі своїм тонким відчуттям художника зумів відшукати таку грань, якої не було в жодній із незліченних постановок шекспірівської трагедії. «Це принципове рішення прийшло до мене завдяки тому, що я хоч лише й одну мить, але побував у Вероні, у дворі Капулетті, під балконом Джульєтти». Сталося це задовго та безвідносно до постановки, але незгасні враження допомогли створити той шедевр сценографії, яким глядачі насолоджуються й понині. Пам’ятаючи похмурий двір середньовічного замка, схожий на колодязь, і відчувши всю жорстокість епохи феодалізму, Федір Федорович у процесі роботи над ескізами й макетами рішуче відмовився від пишноти, властивої розквіту італійського Ренесансу, справедливо помітивши у трагедії Шекспіра лише його перші паростки, пущені юними закоханими, які кинули виклик жорстоким законам середньовіччя. Декорації Нірода як ніщо інше засвідчують факт, що, дійсно, «нет повести печальнее на свете...»
Помер 1996 року, похований у Києві на некрополі Видубицького монастиря[2].
Творчість
Для Нірода характерне тяжіння до героїко-драматичним тем і об'ємно-мальовниче рішення сценічного простору.
Вистави
Опери
- «Севільський цирульник» Россіні (1945);
- «Арсенал» Майбороди (1960);
- «Абесалом і Етері» Паліашвілі (1972)
Балети
- «Спартак» Хачатуряна (1964) в Українському театрі опери та балету ім. Шевченка (Київ);
- «Ромео і Джульєтта» Прокоф'єва в Українському театрі опери та балету ім. Шевченка (Київ).
Примітки
- газета «День»(рос.)
- archunion.com.ua Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.(рос.)
Посилання
- Нірод Федір Федорович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 278.
- Нірод Федір Федорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 575-576.
- Меморіальна дошка Федіру Ніроду у Києві
- Н. Г. Ковпаненко.. Нірод Федір Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 419. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.