Майборода Георгій Іларіонович
Гео́ргій Іларіо́нович Ма́йборода (18 листопада (1 грудня) 1913, Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 6 грудня 1992, Київ) — український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань.
Георгій Іларіонович Майборода | |
---|---|
| |
Основна інформація | |
Дата народження | 18 листопада (1 грудня) 1913 (108 років) |
Місце народження | с. Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 6 грудня 1992 (79 років) |
Місце смерті | Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Громадянство | Російська імперія, СРСР і Україна |
Національність | українці |
Професії | диригент, композитор, кінокомпозитор |
Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
Жанри | опера і симфонія |
Нагороди | |
Премії | |
Звання | |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
Народився 18 листопада (1 грудня) 1913 року на хуторі Пелехівщині Кременчуцького повіту Полтавської губернії (тепер село Глобинського району, Полтавської області) в селянській родині.
Вчителем співів у нього був палкий шанувальник Лисенкового таланту, ентузіаст своєї справи, подвижник розвитку хорового співу Іван Олександрович Гиренко.[1]
У 1932 році закінчив Кременчуцький індустріальний технікум і поїхав техніком-механіком на «Дніпрозаводбуд» у місті Запоріжжі, де протягом кількох років брав участь в музичній самодіяльності, співав в капелі «Дніпробуд».
В 1936 році закінчив Київське музичне училище, в 1941 році — Київську консерваторію по класу композиції у Л. М. Ревуцького. Під час німецько-радянської війни воював на фронті, а по її закінченню в 1945–1949 роках навчався в аспірантурі Київської консерваторії під керівництвом Левка Ревуцького. В 1952–1958 роках викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни.
В 1962–1967 роках — секретар, заступник голови Спілки композиторів УРСР, у 1967–1968 роках — голова правління Спілки композиторів УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 7–9 скликань (1967–1980 роки).
Жив у Києві. Помер 6 грудня 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1, центральна алея, неподалік від головного входу).
Творчість
Георгій Майборода вніс значний внесок до розвитку української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займала поезія українських письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка та інших.
Твори
Опери:
Для солістів, хору і оркестру:
Для оркестру:
- 4 симфонії (1938, 1953, 1978, 1986)
- Симфонічна поема «Лілея» (1939, за мотивами Т. Шевченка)
- Симфонічна поема "Каменярі (1941, за мотивами І. Франка)
- Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952)
- Сюїти із музики до трагедії Шекспіра «Король Лір» (1959)
- Концерт для голосу з оркестром (1969)
- Концерт для скрипки з оркестром (1977)
- Хори на слова В. Сосюри та М. Рильського
- Романси
- Пісні
- Обробки народних пісень
Музика до драматичних спектаклів, фільмів:
- «Якби каміння говорило...» (1958),
- «Солдатка» (1959),
- «Таврія» (1959),
- «Помилка Оноре де Бальзака» (1968),
- «Родина Коцюбинських» (1970),
- «Ніна» (1971),
- «Довга дорога в короткий день» (1972).
Відзнаки
Народний артист СРСР (з 1960 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Пам'ять
Композитору присвячений фільм Л. Михалевич «Георгій Майборода» (1982). У 1995 році в Києві, на вулиці Михайла Грушевського, 16, йому встановлена бронзова меморіальна дошка (погруддя, скульптор О. П. Скобліков)[2].
У журналі «Перець» № 22 за 1983 рік розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 70-річчю митця.[3]
Дискографія
- Майборода Г. І. «Гаї шумлять», сл. П. Тичини: Є. Дарчук. — 20554, 1951;
- Майборода Г. І. «Троянди», елегія, сл. В. Сосюри: Г. Сухорукова (фп., 3. Ліхтман). — 28132, 1957;
- Майборода Г. І. «Пролягла доріженька», сл. А. Малишка: хор. капела і симф. орк. Укр. радіо, дириг. К. Симеонов. — 31779, 1958;
- Майборода Г. І. «Гуцульська рапсодія»: симф. орк. Укр. радіо; дириг. К. Симеонов. — Д 6751-52, 1960;
- Майборода Г. І. «Неначе сон», сл. М. Рильського: Держ. хор. капела УРСР «Трембіта», худ. кер. П. Муравський. — Д 14177-78, 1964;
- Майборода Г. І. «Тарас Шевченко», опера в 4-х діях, лібр. Г. Майбороди, укр. мовою: М. Шевченко, Л. Руденко, А. Кікоть, Є. Чавдар, Л. Лобанова, М, Фомін, В. Тимохіщ хор і орк. Київ. держ. театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. К. Симеонов. — Д 014383-86 С 0911-14, 1964;
- Майборода Г. І. «Арсенал», оп. в 3-х діях, лібр. О. Левади і А. Малишка, укр. мовою: . Кондратюк, В. Тимохін, Б. Руденко, С. Козак, Л. Лобанова; хор і орк. Київ, театра опери та балету ім. Т. Шевченка, дириг. Л. Венедиктов. — Д 016127-32, 1965;
- Майборода Г. І. «Лілея», симф. поема (за Т. Шевченко): симф. орк. Укр. радіо, дириг. В. Гнєдаш. — Д 21705-06, 1968;
- Майборода Г. І. Симфонія Ns 2 ре мажор «Весняна»: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. В. Кожухар. — Д 027543-44, 1970;
- Майборода Г. І. «Не сумуй», «Лист», «Осіння пісня», сл. В. Сосюри: Б. Руденко. — Д 031355-56, 1971;
- Майборода Г. І. «Мілана», оп. в 4-х діях, лібр. А. Турчинської: Л. Кравченко, Є. Озимковська, Д. Гнатюк, Я. Головчук, Г. Красуля, Б. Руденко; хор і орк. Київ. Держ. театра on. та балету, дириг. С. Турчак. — CM 04339-44, 1973;
- Майборода Г. І. Обробки укр. нар. пісень «Як я поорав», «Там, де Ятрань круто в'ється»: А. Солов'яненко. — С 30-08795-96, 1977;
- Майборода Г. І. Симфонія Ns 1. «Король Лір», сюїта з музики до трагедії В. Шекспіра: Держ. симф. орк. УРСР, дириг. С. Турчак. — С 10-09605- 06, 1977 та ін.
Статті
- До проблеми програмного і непрограмного симфонізму // Мистецтво. — 1954. — № 3;
- «Тарас Бульба» // Там само. — 1955. — № 3;
- Ближе к жизни // СМ. — 1959. — № 2;
- Год минувший // Муз. жизнь. — 1960. — № 24;
- Полным голосом //СМ. — 1962. — № 10;
- У композиторов Киева //Сов. Закарпатье. — 1949. — 26 лип.;
- Виступи найстарішого колективу // Рад. мистецтво. — 1954. — 21 квіт.;
- Улюблені пісні // Веч. Київ. — 1954. — 11 трав.;
- Проти спрощеного розуміння програмності // Рад. мистецтво. — 1954. — 1 груд.;
- Будемо дерзати // Рад. культура. — 1958. — 26 черв.;
- Симфония труда //Сов. культура. — 1958. —5 лип.;
- Патріотичнатворчість: До 70-річчя з дня народження Л. М. Ревуцького // Рад. культура. — 1959. — 19 лют.;
- Орлы устремляются к солнцу // Правда Украины. — 1959. — 30 серп.;
- Велика мрія //Рад. Україна. — 1959. — 11 жовт.;
- Верность высокому призванию. О 12-й симфонии Шостаковича // Правда Украины. — 1962. — 27 січ.;
- Щастя творчості // Рад. культура. — 1963. — 29 груд.;
- В служінні народові // Рад. Україна. — 1969. — 20 лют.
Примітки
- Микола Гордійчук. Майборода Георгій Іларіонович: народний артист СРСР. — К.: Мистецтво, 1963. — С. 6
- Захоплюючий Київ[недоступне посилання з квітня 2019]
- Журнал перець 1983 22. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 16 квітня 2021.
Джерела та література
- П. М. Бондарчук. Майборода Георгій Іларіонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 433. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література
- Загайкевич М. «Милана» Г. Майбороди. — К., 1959;
- Гордійчук М. Г. І. Майборода. Народний артист УРСР. — К., 1963;
- Його ж. «Арсенал» Г. Майбороди // Українська радянська музика. — К., 1962. — Вип. 2;
- Його ж. «Лілея» Г. Майбороди // Шевченко і музика. — К., 1966;
- Масенко Т. Роман пам'яті. — К., 1970;
- Ляшенко І. «Арсенал». Опера Г. Майбороди. — К., 1963;
- Зінькевич О. Георгій Майборода. — К., 1973 (рос. мовою. — К., 1983);
- Тихий В. Шлях обдарованої молоді // Рад. музика. — 1938. — Ns 3;
- Штейнберг М. Про «Лілею» // Там само. — 1940. — Ns 3;
- Волинський Й. Молоді українські композитори //Там само;
- Герасимова Н. О творчестве Г. Майбороды // Украинская советская музыка. — К., 1960;
- Ярустовский Б. «Арсенал» // Муз. жизнь. — 1960. — № 22;
- Архімович Л. Музика у фільмі // Сучасна українська музика. — К., 1965;
- її ж. Герої І. Кочерги на оперній сцені // Музика. — 1981. — Ns 6;
- Кирейко В. Видатний митець // Музика. — 1973. — Ns 6;
- Його ж. Незабутній //Там само. — 1993. — Ns 6;
- Філатов Ю. «Хорові прелюди» Г. Майбороди // Там само. — 1975. — Ns 5;
- Мамчур і. Драма і музична драматургія опери // Там само. — 1975. — Ns 6;
- Нірод Ф. Художник і театр // Там само. — 1979. — Ns 3;
- Бучинська О. Концерт для скрипки Г. Майбороди // Там само. — 1981. — № 2;
- Тольба В. Слово про майстра // Там само. — 1983. — № 6;
- Його ж. Георгий Майборода // Його ж. Статьи. Воспоминания. — К., 1986;
- Охмакевич Н. Неповторність мистецької долі // Музика. — 1984. — № 1;
- Полякова і. Функціональні можливості фольклорних жанрів // Там само. — 1986. — № 6;
- Стецюк Р. Нелукавий діалог: До 85-річчя Г. Майбороди // Укр. культура. — 1998. — № 11—12;
- Черкашина М. «Колись театр був моїм рідним домом» (Запис бесіди з Г. Майбородого) // Музика. — 2004. — № 1—2;
- Лисенко І. Речник української культури // Його ж. Музики сонячні дзвони. — К., 2004;
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К..2008.-С.139,266.
- Його ж. Український некрополь.-К.,2005.-С.228.
- Його ж. Байковий некрополь.-К.,2004.-С.123.
- [Б. п.]. Некролог // КіЖ. — 1992. — 19 груд.;
- Т. П. Майборода, О. Я. Головчук. Музика — мистецтво серця! До 100-річчя від дня народження Георгія Майбороди. — К., «Богдана», 2012.
Посилання
- Майборода Георгій Іларіонович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 22.
- Л. Пархоменко.Майборода Георгій Іларіонович // Українська музична енциклопедія. — К. : Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. — Т. 3. — С. 269-272