Обрання гетьмана Кирила Розумовського у Глухові (заочне)

Елекція гетьмана Кирила Розумовського у Глухові — це урочисте обрання останнього гетьмана лівобережної України, що відбулося 22 лютого 1750 року у Глухові без присутності (заочно) майбутнього гетьмана Кирила Григоровича Розумовського.

Підготовка обрання гетьмана

Грамота про відновлення гетьманства 1747 року «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» була надана Колегією іноземних справ лише в кінці 1749 року. Документ визначав столицею Лівобережної України місто Батурин.

Однак грамота була привезена на початку січня 1750 року у Глухів, який більше відповідав статусу столиці. Це право одержали українські старшини бунчуковий товариш Василь Андрійович Гудович і генеральний хорунжий, мемуарист Микола Данилович Ханенко[1].

Портрет графа Івана Гендрикова художника Олексія Антропова, 1768 р.

Вслід за ними 16 січня 1750 р. до Глухова з царською жалуваною грамотою «прошеніе в гетманы Кирилы Григорьевича» прибув уповноважений імператриці генерал-аншеф, граф Іван Гендриков. Він звернувся до козацьких старшин з вимогою підписати «Прошення» про обрання гетьманом саме Кирила Розумовського[2].

Урочистості

Елекція (обрання) відбувалось зранку 4 березня (22 лютого за старим стилем) 1750 року на головному майдані столичного Глухова.

О 10-й годині ранку на помості зібрались представники духовенства на чолі з митрополитом Тимофієм Щербацьким та трьома єпископами. На площі розташувались традиційно мирські чини та козацька старшина.

Не було лише майбутнього гетьмана 22-літнього графа Кирила Розумовського.

Елекцію почав граф Гендриков Іван Симонович словами:

Е. И. В., по прошенію всего малороссійскаго народа, всемиловестивейше соизволяетъ быть попрежнему по всей Малой Росіи гетману и повелеваетъ избрать межъ себя изъ природныхъ своихъ людей гетмана, по малоросіским своимъ правамъ и вольностямъ, воольными голосами, для котораго избранія я съ высокомонаршей грамотою сюда, въ Малую Россію, и присланъ

.

Секретар Писарєв зачитав жалуванну грамоту. Потім граф Гендриков Іван Симонович, повертаючись в усі сторони, спитав «Кого ви хочете собі в гетьмани?» Всі кричали єдину кандидатуру Кирила Розумовського. Потім трьохкратним «кликом» учасники підтвердили вибір гетьмана http://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003967001?page=355^{[недоступне посилання з червня 2019]}[3]

Потім було пишно відсвятковано відновлення гетьманства. На честь свята салютували із 101 гармати. Паралельно велась стрільба із рушниць. Учасникам елекції з українських полків «для веселощів» видано більш 900 відер горілки.

Подяки за обрання гетьмана

Українські старшини радіючи від поновлення гетьманства заплатили графу Івану Гендрикову 10 тисяч. Ще по 3 тисячі карбованців було надано супроводжуючим його чиновникам[4].

Після обрання гетьмана старшини обрали делегатів до самої імператриці. Право поїхати до Петербурга з подякою отримали генеральний бунчужний Дем'ян Оболонський, ніжинський полковник Семен Кочубей, бунчуковий товариш Ілля Журман, генеральний суддя Іван Піковець.

Царський указ довелось чекати майже чотири місяці. Лише 5 червня 1750 p. Kирила Розумовського було офіційно затверджено гетьманом Лівобережної України[5]

Примітки

Белашов В. І. Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України… — С. 52.
Гуржій О. І. ГЛУХІВСЬКІ РАДИ 1750, 1763 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Glukhivski_rady (останній перегляд: 29.06.2016)
Сборник биографий кавалергардов
Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России… — Т. ІІІ. — С. 196—198.
Видатні постаті в історії України IX—XIX ст.: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети / В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин, Ю. О. Калінцев та ін. — К. : Вища школа, 2002. — 359 с.

Джерела

Белашов В. І. Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України: посібник до «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.). — Глухів, 1996. — 144 с.
Бєлашов В. І. Глухів — столиця Гетьманщини. (До «Глухівського періоду» історії України (1708—1782 рр.)). — Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. — 220 с.
Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея. — К. : «Стилос», 2009. — 604 с.
Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. — К. : Час, 1993. — 565 с.

Посилання

Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Белашов В. І. Глухів — столиця гетьманської і Лівобережної України… — С. 52.

[2] Гуржій О. І. ГЛУХІВСЬКІ РАДИ 1750, 1763 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Glukhivski_rady (останній перегляд: 29.06.2016)

[3] Сборник биографий кавалергардов

[4] Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России… — Т. ІІІ. — С. 196—198.

[5] Видатні постаті в історії України IX—XIX ст.: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети / В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин, Ю. О. Калінцев та ін. — К. : Вища школа, 2002. — 359 с.