Огнєн Тадич

Школу закінчив у Сараєво, диплом юриста отримав в Університеті Баня-Луки, магістратуру завершив також в Баня-Луці з дипломом на тему «Суспільні конфлікти в БіГ в кінці XX — початку XXI століття», пише там же докторську дисертацію «Сучасні соціологічні погляди на суспільні конфлікти в БіГ».

Батько Огнєна із села Врхпрач з гори Яхорина в Чорногорії, мати (уродж. Капор) з Герцеговини, село Міриловичи. Православний.

У 17 років вступив до Сербської радикальної партії (засновниками якої є Воїслав Шешель, який перебуває зараз у в'язниці Гаазького трибуналу і чинний президент Сербії Томислав Николич) в партії дійшов до посади члена Президії, покинув СРС у 2006 році. На даний момент віце-голова Сербської демократичної партії (заснована у 1990 Йованом Рашковичем і Радованом Караджичем, зараз знаходяться у в'язниці Гаазького трибуналу).

У 1997 і 1998 роках обирався в Народну Скупщину Республіки Сербської, але Тимчасова виборча комісія БіГ викреслила Тадича і ще вісьмох кандидатів від СРС з виборчого списку із забороною на висунення кандидатури на виборах на три роки за «заклики до насильства і дестабілізації Боснії і Герцеговини» за перешкоджання реалізації Дейтонських угод.

Двічі обіймав посаду радника президента Республіки Сербської, спочатку був радником з громадської діяльності, питань біженців та переселених осіб у президента Ніколи Поплашена, а потім політичним радником у президента Драгана Чавича.

На виборах у 2002 році, як кандидат від Сербської радикальної партії РС на посаду сербського члена Президії Боснії і Герцеговини, зайняв третє місце, набравши близько 9% голосів, у 2007 році на позачергових виборах, як кандидат від Сербської демократичної партії на посаду президента РС зайняв друге місце, набравши близько 37% голосів, у 2010 році, як кандидат від Коаліції «Разом за Сербську» на пост президента РС зайняв друге місце з 36% голосів, а у 2014 році, як кандидат від Коаліції «Альянс за зміни» на пост президента РС зайняв друге місце з 44,3% голосів.

Під час війни в колишній Югославії, як журналіст був в полоні у хорватських сил з січня по липень 1993, звільнений після обміну полонених. Військовий суд в Спліті засудив його до шести років ув'язнення за озброєний заколот і розвідувально-пропагандистську діяльність, спрямовану проти Республіки Хорватія.

Військову службу проходив з 1994 по 1995 рік в 67-му полку Головного штабу Армії РС в сараєвсько-романійському корпусі.

Був журналістом «Молодіжного радіо» на Радіо Сараєво, на третьому каналу «СА3» ТВ Сараєво, військовим репортером «С-каналу» в Пале і на «Сербському радіо-телебаченні» Пале — Баня-Лука.

Під час вимушеної перерви у політичній діяльності займався адвокатурою, неодноразово був членом Виконавчого комітету Палати адвокатів РС, головою Спілки адвокатів Баня-Луки.

Одружений на Даліборці Мілучинович, батько троє дітей.

• Српска деморкатска странка