Баня-Лука

Перша писемна згадка про Баню-Луку датується кінцем 15 століття. Баня-Лука 400 років перебувало під турецьким пануванням, було адміністративним центром боснійських земель. Наприкінці 19 століття пережило бурхливий розвиток економіки.

У 1914–1924 — осідок Апостольської Адміністратури для українців греко-католиків у Боснії. До 1945 працювало українське просвітнє товариство «Матиця».

1969 року зруйноване землетрусом. Перед розпадом Югославії Баня-Лука входила в десятку найбільших міст країни, після Сараєва була другим міським центром у Боснії. Під час війни 1992–1995 до Баня-Луки поселялися сербські біженці.

Після підписання Дейтонських мирних угод 1995 Баня-Лука стала столицею Боснії і Герцеґовини. Найбільший економічний центр у сербській Боснії. Розвинуте машинобудування, деревообробна, хімічна, взуттєва, тютюнова, целюлозна промисловість.

У період Боснійської війни 1992—1995 років Баня-Лука не була прямо порушена військовими діями і не піддалася руйнувань, як багато інших міст колишньої Югославії. Багато в чому завдяки цьому велике і сучасне місто було обрано для поселення численними сербськими біженцями з Хорватії і центральних і південних регіонів Боснії і Герцеговини. Вони зайняли житло і робочі місця боснійців і хорватів які залишили місто. У 1992 році відбувся відомий інцидент із загибеллю новонароджених дітей.

За переписом населення 2013 року чисельність населення міста склала 150 997 осіб, громади — 199 191 чоловік.

Перед розпадом Югославії, Баня-Лука була десятим за величиною містом країни і другим (після Сараєва) міським центром в Боснії і Герцеговині. За переписом 1991 року, у Баня-Луці проживало близько 150 тисяч жителів. Майже половину з них (49 %) становили серби. На частку хорватів і боснійців припадало відповідно по 19 і 11 % містян, і 16 % югославів. Нині ж майже все населення міста представлено сербами, причому близько третини містян — біженці і вимушені переселенці.

Національний склад поселень в муніципалітеті Баня-Лука (1991). Серби (червоний), хорвати (синій), боснійці (зелений), югослави (фіолетовий), інші (жовтий), нежилі (чорний)

Національний склад (1991) Етнічний склад населення міста за переписом населення 1991 року:

• Серби — 70 155 (49,03 %)
• Мусульмани — 27 689 (19,35 %)
• Хорвати — 15 700 (10,97 %)
• Югослави — 22 645 (15,82 %)
• інші, невизначеність і непізнані — 6890 (4,81 %)

всього: 143 079

• Владімір Барович (1939—1991) — югославський військовик, контр-адмірал.
• Іван Мерц (1896—1928) — католицький святий.
• Індіра Кастратовіч (*1970) — югославська і македонська гандболістка.
• Ірфан Смайлагич (хорв. Irfan Smajlagić, 16 жовтня 1961) — хорватський гандболіст, олімпійський чемпіон.
• Нела Єржишник (1924—2007) — хорватська та югославська акторка.
• Мухамед Філіпович (1929—2020) — боснійський учений, історик, філософ, письменник, есеїст, академік, президент Босняцької академії наук і мистецтв (БАНУ).
• Душан Шестич композитор. Автор музики і слів Державного гімну Боснії і Герцеговини.
• Неманья Яничич (* 1986) — чорногорський і боснійський футболіст, півзахисник.
• Вахіда Маглайліч (1907—1943) — югославська боснійська партизанка часів Народно-визвольної війни Югославії і Народний герой Югославії.
• Насіха Капіджіч-Хаджіч ((босн. Nasiha Kapidžić-Hadžić; 1931—1995) — боснійська поетеса, яка писала вірші для дітей.

• Барі (італ. Bari), Італія
• Белград (серб. Београд, серб. Beograd), Сербія
• Бітонто (італ. Bitonto), Італія
• Грац (нім. Graz), Австрія
• Кайзерслаутерн (нім. Kaiserslautern), Німеччина
• Крань (словен. Kranj), Словенія
• Львів, Україна
• Москва, Росія
• Новий Сад (серб. Нови Сад, угор. Újvidék), Сербія
• Патри (грец. Πάτρα), Греція

Іменем Ґізели Янушевської названа одна з вулиць.

З 1971 року в приміщенні старого вокзалу Бані-Луки розташований Музей сучасного мистецтва Республіки Сербської.

• Баня-Луцька фондова біржа
• Міський стадіон (Баня-Лука)

О. В. Мишанич Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003., стор. 207