Огорожа

Огоро́жа, огоро́да або загорожа (від прасл. *gorditi) — загальне поняття для позначення парканів, плотів тощо. Огорожі ділянки (тини, паркани, частоколи, плоти, мури та ін.) ставляться на кордонах, межах, визначених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Огорожа-пліт. Музей у Пирогові.

Види огорож
Вориння. Музей у Пирогові.
Частокіл. Музей у Пирогові.
Мурована огорожа сухої кладки. Музей у Пирогові.
  • Вориння, ворина (від прасл. *vorъ, пор. «ворота», «верея», «обора»[1][2]), тин[3] — огорожа з жердин (зокрема, довгих горизонтальних)[4][5]. Окремий елемент у такий огорожі називають вори́ною[5] (збірн. вор'я, вір'я), парні стійки, між якими защемлювалися кінці ворин — кілєм (кіллям), лозові кільця-обв'язки верху кілля — гужвою (гуже́вкою), нижню ворину для запобігання гниттю вкладали на камені-підставки — підніжки[6]. Ворини традиційно були колотими і на торці мали форму трикутника. Кожна ворина обмежується парою кілків і має довжину близько 4 м і висоту до 1,3 м. Сусідні сегменти вориння ставлять під невеликим кутом: це зумовлюється тим, що краї ворин кожного наступного сегменту мають лежати на краях попереднього (отже, при круговому плані вориння мало зигзагободібну форму). Ворини легко вставляються між кілків і так само без значних зусиль виймаються або відсуваються[7].
    • Огорожа з ліс — різновид вориння, поширений зараз на Карпатах. Складається з окремих секцій-ліс, прикріплених гужвою до кілків. Кожна ліса утворюється парою стояків з отворами і вставленими в них горизонтальними жердинами (латами, воринами). Уставлені в отвори кінці лат розклинюються дерев'яними клинами-плішками («плішаться»). Посередині ліси до лат кріпиться цвяхами додатковий вертикальний стояк, а між середнім і крайніми стояками по діагоналі прибивають по одній латі[7].
    • Брімка — різновид огорожі з ліс, додатково посилений вертикальними елементами (смерековими жердками-«тонкомірами», неякісними дошками), уплетеними між латами. У висоту така конструкція сягала 3 м і служила надійним захистом загонів від вовків[7].
  • Живопліт (живий паркан) — огорожа з кущів.
  • Окі́л — діалектна назва кільцеподібної огорожі з кілків[8].
  • Палісад (частокіл) — огорожа з вертикальних колів, паль.
  • Парапет — невисока, переважно суцільна огорожа по краях мостів, балконів та ін.
  • Паркан — назва переважно дерев'яної огорожі[9].
  • Перила (поруччя, поручні, бильця) — невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни.
  • Пліт, тин, ліса[3][10] — огорожа, плетена з пруття.
  • Розкі́л, розко́л — невелика трикутна загорожа, довгий вузький коридор із дерев'яних щитів з розширеним входом, який споруджується для індивідуального огляду та підрахунку овець, коней[11][12].
  • Стіна (мур) — переважно мурована огорожа.
  • Штахети — огорожа з дерев'яних дощечок або металевих прутів[13].

Інше

В огорожах для проходу влаштовують ворота, хвіртки, перелази. Зверху її можуть покривати дашком, покрівлею (на плотах вона була відома як «острішок»)[14].

Історія
  • Зі словом «городити» пов'язані за походженням слова «город», «город». У давніх слов'ян «городами» називалися укріплені поселення, обнесені частоколом.

Анатомія

Див. також

Галерея
  • Огорожа з горизонтальних дощок
  • Вориння в Словенії

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Тин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Вориння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Ворина // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Пліт // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Михайло Матійчук. «Полонинське будівництво на Гуцульщині»
  8. Окіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Паркан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Ліса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Розкіл // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Розкол // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Штахети // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Острішок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.