Огірочник лікарський

Огірочник лікарський (Borago officinalis)  — рослина родини бурачникові (Boraginaceae).

?
Огірочник лікарський

Квіти огірочника
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Айстериди
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: не визначено
Родина: Шорстколисті (Boraginaceae)
Рід: Огірочник (Borago)
Вид: Огірочник лікарський
Borago officinalis
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Borago officinalis
Віківиди: Borago officinalis
EOL: 580765
IPNI: 113618-1
ITIS: 31727
NCBI: 13363

Будова

Однорічна або дворічна рослина. Стебло опушене, гіллясте, досягає висоти 30-60 см. Нижні листки великі, яйцеподібні, черешкові, верхні — довгасті, сидячі. Поверхня листків опушена. Квітки великі, блакитнуваті, зібрані в щитоподібні суцвіття. Цвіте рослина в червні. Насіння має елайсоми, завдяки яким розповсюджуються за допомогою мурах.

Практичне використання

Арагонська кухня, огірочник варений

Вирощують огірочник на городах, у садах, на присадибних ділянках, в окремих господарствах.

Хімічний склад

Основними діючими компонентами рослини є слиз (до 30%), дубильні речовини (близько 3%), сапоніни, каротин, смолисті речовини, кремнієва та аскорбінова кислоти. Трава огірочника має запах свіжих огірків.

У харчуванні

Молоді листки багаті на слизисті речовини і вітаміни, а тому придатні для салатів. Смак приємний, нагадує свіжі огірки, але з дужчим ароматом. Найчастіше листя використовують як шпинат для юшок, салатів, окрошки. Листя та пагони іноді заварюють замість чаю, квасять про запас. Дрібно пошатковане зілля додається до овочевих та грибних салатів, рибних і овочевих юшок.[1]

У фарбуванні

Відваром старого листя огірочника фарбують тканини в синій колір.

Використання в медицині

В офіційній медицині не використовується.

В народній медицині використовується у поєднанні з травою алтеї лікарської та насінням льону звичайного як обволікальний, протизапальний та помякшувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів, простудних захворювань, сечових органів, а також при шкірних хворобах, ревматизмі, гарячці.

У садівництві

Виведені культурні сорти з білими квітами.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.45

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.