Одинківка

Через Одинківку проходить автошлях Т 0402.
До мікрорайону можна дістатися залізницею до Ксенівки, де потім пересісти на маршрутне таксі, яке прямує бзпосередньо до Одинківки - №№ 6, 22 або 27. Цими маршрутками можна доїхати безпосередньо з Придніпровська та центра (зі Старомостової площі та Успенської площі).

В Одинківці існуює низка побутових, господарських, продуктових об’єктів та підприємств, серед яких працює міні-маркет, що входить до мережі «Велике Пузо», та інші невеликі спеціалізовані магазини та кіоски.

Освітня епоха в Одинківці бере початок з 1904 року, коли було побудовано початкову школу, яка знаходилась на місці, де зараз розташований дитячий будинок (вулиця Спогадів, 14а). А на місці сучасного навчально-виховничого комплексу №110 була лікарня. На жаль, під час війни будівлю було зруйновано. У 1959 році, із заснуванням міста Ігрень, починає відбудовуватися школа на місці колишньої лікарні. У травні того ж року за наказом міського відділу освіти, Одинківській семирічній школі, що була розташована в двох окремих приватних будинках після війни, було присвоєно назву – Восьмирічна школа №110 м. Ігрені.
24 жовтня 2019 року школа святкувала свій 60-річний ювілей. Зараз середня школа №110 — це державна школа повного дня, в якій здійснюється профільне навчання учнів 10 та 11 класів.
В рамках реформи освіти в 2021 році стало відомо, що школа буде суміщати в собі гімназію, початкову школу та дошкільний підрозділ. Вчитимуться в ній лише 1-9 класи. Найближча школа, в котру можна поступити протягом 5-12 класів та наприкінці отримати диплом про повну загальну середню освіту - НВК №122, що в Ігрені.[2]

На розі вулиць Спогадів та Сержанта Литвищенко знаходиться філія міської бібліотеки, де за радянські часи була розташована місцева громадська організація ДТСААФ.

Свято-Покровський козацький храм на березі Самари був споруджений ще в XVI столітті, але початковим місцем його розташування був правий берег річки - в містечку Стара Самарь. До кінця XVIII століття храм вже прийшов в жалюгідний стан: через ветхість він перебував на межі обвалення, дах протікав, стіни і підлоги згнили, і навіть здійснювати богослужіння в ньому було небезпечно. Селяни, які опинилися позбавленими пастирської опіки та участі в богослужінні, благали свого пана, Василя Опанасовича Куліченко, поклопотати про них перед церковною владою, і Куліченко попросив у митрополита дозволу перенести старий храм з правого берега на лівий, в Одинківку. Існують відомості, що перевіз розібраного храму через річку здійснювався по льоду, в зимовий час. Найбільшу цінність з перевезеного представляли іконостас, ікони і 4 невеликих дзвони. Будівництво завершили вже менш, ніж за рік, а 2 червня 1799 року відбулося урочисте освячення храму.
У 1934 році радянська влада закрила храм. Спочатку планували влаштувати в ньому склад, а потім вирішили знищити. Частина майна церкви була врятована парафіянами; деякі ікони збереглися до наших днів. 21 червня 1998 року, в день престольного свята майбутнього храму, відбулася закладка фундаменту церкви всіх Російських святих. У 2002 році будівництво церкви було завершено, і 7 липня її урочсто освятили.
Влітку 2005 року на території приходу був зведений триповерховий навчальний корпус Православного Духовно-Освітнього Центру в ім'я святого апостола Андрія Первозванного.
У жовтні 2005 року почалося будівництво двоповерхового дев'ятикупольного храму на честь Покрова і святителя Алексія. 8 квітня 2006 року, в свято Похвали Пресвятої Богородиці, митрополит Іриней звершив освячення фундаменту церкви і поклав у фундамент храму посудину зі святими мощами. 14 жовтня 2009 року в Свято-Покровському храмі відбулася перша Божественна Літургія.

Забудова в Одинківці представлена переважно приватними одноповерховими будівлями. Зустрічаються двоповерхові будинки, а триповерхові приватні будівлі та котеджі, які є рідким явищем забудови в мікрорайоні та з’явилися лише у XXI столітті, можна зустріти зазвичай вздовж берега Самари, та частково в садовому товаристві «Ранет», яке розташоване у північно-західній частині Одинківки, також вздовж Самари.
Визначну роль у формуванні архітектурного вигляду мікрорайону зіграв своєрідний рельєф місцевості: русла річок Самари та Маячки; теперішні береги Самарської затоки з її заливами; центральні шляхи.
Житла та вулиці в Одинківці не мають зазвичай чіткого планування. Навіть генеральні плани розвитку міста Дніпро, які масштабно розроблялись починаючи з 1956 року, не включали (і досі не включається навіть у концепцію генерального плану до 2046 року) розвиток забудови та зонування колишнього села, яке було «поглинуто» містом у квітні 1977 року. Згідно з генеральним планом до 2026 року, на мапі Одинківки існують дві проектні території малоповерхової та середньоповерхової забудови (одна з них – на розі вулиць Спогадів та Академіка Корольова), але майже неймовірно, що бодай якісь проекти будуть втілені.
Хоч зараз Одинківка і є північно-східною околицею міста Дніпро, в ній відсутні будь-які торгові, ділові чи культурно-розважальні комплекси та центри, парки та спортивні споруди. Даний «спальний» мікрорайон кардинально відрізняється від інших «спальників» Дніпра, більш розвинутих. На жаль, статус «мікрорайону» Одинківка має лише на папері.

Недалеко від храму, яким пишається Одинківка, між вулицями Спогадів та Стефаника, встановлено пам’ятник невідомому солдату.