Олександр Митура
| Олександр Митура | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | кінець XVI століття | |||
| Помер | перша половина XVII століття | |||
| Громадянство | Річ Посполита | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, видавець, культурний і освітній діяч | |||
| Мова творів | Староукраїнська | |||
| Жанр | Поезія | |||
| Magnum opus | «Візерунок цнот превелебного у Бозі… отця Єлисея Плетенецького» | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Олександр Митура — (нар. кінець XVI століття — пом. перша половина XVII століття) — давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч.
Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка. На початку XVII століття в Києво-Печерському монастирі архімандрит Єлисей Плетенецький об'єднав поетів, перекладачів, видавців, теологів (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які намагалися піднести роль і значення Києва в культурному житті України.
Докладних відомостей про Олександра Митуру не знайдено. Відомо лише, що до київського періоду свого життя він якийсь час вчителював у Львові. Можливо, викладав у львівській, а згодом у київській братських школах.[1] 1618 р. видав панегірик «Візерунок цнот превелебного у Бозі… отця Єлисея Плетенецького», який став першою друкованою поетичною книгою у Києві. В ній докладно висвітлюється культурна та освітня діяльність Плетенецького, заснування ним друкарні Києво-Печерської лаври, монастирів і церков. Панегірика створює своєрідний «ідеальний образ» тогочасного українського культурного діяча — вірного православній церкві, енергійного та освіченого. Цей твір, разом із поетичною книгою Касіяна Саковича «Вірші на жалісний потреб… Петра Конашевича Сагайдачного», став однією з вершин української поезії першої половини XVII століття. Книга зберігається в Російській державній бібліотеці.[1]
Примітки
Література
- Українська поезія: Кінець XVI -— початок XVII ст. К., 1978;
- Українська поезія XVII ст. (перша половина): Антологія. К., 1988.