Олександр Януш Заславський-Острозький

Олександр Януш Заславський-Острозький, князь Олександр Януш на Острозі Заславський граф на Тарнові (*1651 — †1682) — 3-й острозький ординат (1656–1682), останній нащадок магнатської родини Заславських по чоловічій лінії.

Олександр Януш Заславський-Острозький
пол. Aleksander Janusz Zasławski
Князь Олександр на Острозі Заславський. Анджей Стех. 1670
Народився 1651(1651)
Помер 1682(1682)
Громадянство Річ Посполита
Національність русин
Діяльність аристократ
Відомий завдяки Острозький ординат
Титул князь
Конфесія римо-католик
Рід Заславські
Батько Владислав Домінік Заславський-Острозький
Мати Катерина Собеська
Брати, сестри Теофіла Людвіка Заславська
Герб

Життєпис

Єдиний син князя Владислава Домініка Заславського. У 1657 році Станіслав-Казимир Беневський став опікуном Олександра Януша, малолітнього дідича м. Тарнів.[1]

У 1669 році був одним з кандидатів на трон Речі Посполитої, натомість був обраний Михайло I Корибут Вишневецький[2]. У 1670 році заклав юридичну академію у Варшаві. Близько 1660 року заснував місто Олександрію. У 1670 заклав у старосвітській Варшаві юридику, названу на його ім'я Олександрією (з кінця XVIII століття та дільниця називається Динаси), де знаходиться так званий замок князів Острозьких.

У вроцлавському «Оссолінеумі» зберігається книга з приватної бібліотеки Олександра Заславського лат. Textus Veteris arti scilicet Isagogaru[m] Porpirij praedicamentorum Aristotelis simul cum duobus libris perihermenias eiusde[m] eme[n]date impressum [...] ; Eisagogī eis tas Aristotelous kategorias. Cracovie 1510.[3]

Родинні зв'язки
Софія Теофіла Данилович
 
 
 
Якуб Собеський
 
Єфросина Янушівна Острозька
 
 
 
Олександр Янушович Заславський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Собеська
 
 
 
 
 
 
 
Владислав Домінік Заславський-Острозький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олександр Януш Заславський-Острозький
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. Czapliński W. Bieniewski Stanisław Kazimierz // Polski Słownik Biograficzny. — T. II. — S. 70. (пол.)
  2. Wolne elekcje
  3. Textus Veteris artis scilicet Isagogarum Porphirij predicamentorum Aristotelis simul cum duobus libris Perihermenias eiusdem emendate (Перевірено 6 серпня 2012)

Джерела
  • Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.