Олексієнко Володимир Тадейович

Володимир Олексієнко
Ім'я при народженні	Володимир Тадейович Олексієнко
Народився	13 серпня 1918; Ставище
Помер	19 вересня 1995 (77 років); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	1948—1995
IMDb	nm0017939
	Нагороди та премії

Володимир Тадейович Олексієнко (13 серпня 1918, с. Ставище, нині — Житомирська область, Попільнянський районnbsp;— 19 вересня 1995, м. Київ) — український актор. Заслужений артист УРСР (1976). Нагороджений медалями.

Життєпис

Народився 13 серпня 1918 року. Учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війн.

Закінчив театральну студію Київського українського драматичного театру ім. І. Франка (1948).

Виступав на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру, Київського театру юного глядача. З 1968 року був актором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

В кіно працював з 1957 року. Зіграв близько ста ролей, переважно другого плану та епізодичних.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 19 вересня 1995 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

Фільмографія

«Повість про Пташкіна» (1964, пожежник),
«Великий клопіт через маленького хлопчика» (1967, старшина міліції),
«Білі хмари» (1968, Луценко),
«Повість про чекіста» (1969, Остапчук),
«Шлях до серця» (1970, хворий),
«Назвіть ураган „Марією“» (1970, Яремчук),
«На зорі туманної юності» (1970, машиніст),
«Тронка» (1971, Горпищенко),
«Всього три тижні» (1971, Артеменко),
«Осяяння» (Шептун),
«Золоті литаври» (голова колгоспу),
«Лаври» (майстер), «За твою долю» (дід Нечипір),
«Пропала грамота» (1972, дід),
«Повість про жінку» (1973, Крайниченко),
«Ні пуху, ні пера!» (1973, Олексій Іванович),
«До останньої хвилини» (1973, Политуха),
«Важкі поверхи» (1974, Соков),
«Гуси-лебеді летять» (1974, дід Дем'ян),
«Як гартувалась сталь» (1975, куркуль),
«Дума про Ковпака» (1973—1976, Паливода),
«Канал» (1975, Македон Здибай),
«Тривожний місяць вересень» (1976, Глумський),
«Час — московський» (1976, бухгалтер),
«Солдатки» (1977, дід Карпо),
«Шлях до Софії» (1978, російський солдат),
«Багряні береги» (1979),
«Острів співучих пісків» (1981, Гомоляка)
«В бій ідуть самі „старі“» (1973, солдат),
«Там вдалині, за рікою» (1975),
«Спогад»,
«Шлях до причалу»,
«Підпільний обком діє» (1978),
«Етюди про Врубеля» (1989),
«Гори димлять» (1989),
«Нині прослався син людський»,
«Посилка для Маргарет Тетчер» (1990),
«Козаки йдуть» (1991),
«Щастя Никифора Бубнова»,
«Ізгой»/«Пам'ятай» (1991),
«Із житія Остапа Вишні» (1991),
«Людське щастя» (1992),
«Сад Гетсиманський» (1993) та ін.

Література

Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ : Мистецтво, 1985. — С. 114—115.
Кино: Энциклопедический словарь / Ред. С. И. Юткевич. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — С. 305.(рос.)

Посилання

Олексієнко Володимир на сайті IMDb (англ.)
Биографии. Владимир Алексеенко (Володимир Олексiєнко) (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.