Олексіївка (Первомайський район, Харківська область)

До 1730 року місця, де зараз село Олексіївка, була диким ненаселеним степом, по якому нишпорили дикі звірі, та татарські вершники в пошуках здобичі. Указами від 6 і 27 квітня 1731 року наказано було будувати «лінію від Дніпра по Орелі до Устя Берестової» і на цю роботу призначені були, крім слобідських черкасів, до 20000 гетьманських козаків і їх підпомічників. У червні того ж року, за пропозицією генерал-майора Тараканова, завідував возведенням лінії, наказано "замість лінії, яка призначена була від річки Берестової до Зміївського Монастирю, вести лінію по зручності для фортець і поселення полків " по річці Береці.

Засноване 1731 року спорудженням Берецької (з 1738 року Олексіївської) фортеці, котра входила до Української оборонної лінії.

Указом від 19 березня 1736 року наказано заселити 18 фортець, розташованих на лінії по Самарі, Орелі, Береці до Сіверського Дінця та Ізюма. Мешканці російських губерній (Курської, Орловської, Тамбовської і Воронезької) оселили селище Олексіївське та інші. Для цих поселенців була побудована в селищі Олексіївці дерев'яна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, не раніше 1735 року[1].

З 1763 року починаються метрики слободи Олексіївки, але вже не храму Різдва Пресвятої Богородиці, а Миколаївської церкві.

У 1781 році, з благословення Архієпископа Словенського і Херсонського Никифора, на місце згорівшого храму придбаний храм в слободі Яківлівці, а в 1782 році освячені були два престоли його: головний на честь Різдва Богородиці, і боковий в ім'я Святителя Миколая.

У 1830 році, коли в цих місцях вперше з'явилася холера, місцеве духовенство і народ доручили себе заступництву Божої Матері. Особливо молилися перед іконою Руденської Божої Матері, носили при хресному ході Святу ікону Небесної Покровительки навколо селища та по будинкам. В усьому селищі, протягом трьох місяців, померло від холери не більше 10 чоловік, хоча хворих на холеру було багато.

У 1848 році, в один місяць липень, з 5985 осіб померло 500 осіб від холери і від цинги. В 1849 році, померло 300 осіб.

1848 рік запам'ятався надовго страшним неврожаєм, спекотним літом, пекучими вітрами, нестерпною посухою. В 1849 році померла велика частина худоби і від такого лиха багато господарів стали бідняками, а деякі родини були знищені.

За даними на 1864 рік у казеному селі, центрі Олексіївської волості Зміївського повіту, мешкало 3366 осіб (1684 чоловічої статі та 1682 — жіночої), налічувалось 489 дворових господарств, існували православна церква та станова квартира, відбувалось 4 ярмарки на рік[2].

Виїзд червоної валки з хлібом колгоспу «Хвиля пролетарської революції» із села Олексіївка під час Голодомору 1932 року.

Станом на 1914 рік кількість мешканців села зросла до 6152 осіб[3].

З 1927 до 1947 року село Олексіївка було районним центром Олексіївського району Харківської області. У 1952 році районним центром стало село й залізнична станція Лихачове.[4]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 618 жителів села[5].