Олешко Віталій Ігорович

Віта́лій І́горович Оле́шко (16 вересня 1975(19750916) 31 липня 2018) — солдат резерву Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, підприємець, громадський активіст.

Олешко Віталій Ігорович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 16 вересня 1975(1975-09-16)
Артемівськ, нині Бахмут
Смерть 31 липня 2018(2018-07-31) (42 роки)
Бердянськ
(убивство)
Псевдо «Сармат»
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  МВС України
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Закінчив Артемівську ЗОШ, 1992-го — Республіканське училище олімпійського резерву. З 1999 року мешкав у Бердянську. 3 2000 року є приватним підприємцем[1]. Брав активну участь в Помаранчевій революції.

Під час Революції Гідності вів активну громадську діяльність. Був активним членом Самооборони Бердянська. З травня 2014-го — доброволець, батальйону «Донбас». Є членом Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Громадський дозор» (2016 р.).

Перший бій прийняв на блокпосту біля міста Попасна у 2014 році. Блокпост зайняти не змогли, із 100 бійців четверо полягли та одинадцять отримали поранення. Із другої спроби через кілька днів терористів вибито з блокпосту. Штурмували Лисичанськ, 23 серпня опинилися в Іловайську.

Під час виходу з Іловайська російські війська обстрілювали колону впритул, військовики кинулися в лобову атаку. В ході семигодинного бою полонили дев'ять росіян-військових. Зайняли оборону в Красносільському, куди прибули з білим прапором на перемовини російські офіцери. 30 серпня потрапив до полону терористів, де пробув півроку. В другій половині лютого 2015-го звільнений з полону.

Повернувшись з полону почав активну громадську діяльність, спрямовану на покращення життя у місті, припинення корупції, «кумівства», та намагався змусити місцеву владу працювати на громаду. З моменту виборів почалася активна фаза протистояння з місцевим олігархом та народним депутатом Пономарьовим Олександром Сергійовичем, якій повністю підпорядкував всі ланки місцевої влади.

З 2016 року проти нього було відкрито 15 адміністративних проваджень за ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство щодо працівників КП «Бердянськводоканал», Бердянського виконавчого комітету)[2] та відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 (Умисне легке тілесне ушкодження), ч. 2 ст. 345-1 (Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім'ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності) КК України[3], потерпілі в справі: Дьомін Володимир Олександрович та міський голова Бердянська (з 2015 р.) Чепурний Володимир Павлович. Але остаточного рішення щодо обвинувачень суд поки що не виніс.

З кінця 2017 року був журналістом газети «Час справедливості». У ході своїх стрімів освітлював проблеми міста.[джерело?]

31 липня 2018 двоє невідомих застрелили Віталія Олешка перед входом до готелю «Атмосфера» у Бердянську.[4]

Нагороди

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015).

Родина

  • Син — Мирослав Олешко — блогер.[5]

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.