Ольга Веснянка

Починала журналісткою на ТРК «Ера» у 1998 році. З того часу попрацювала на радіо Свобода, 5 каналі, німецькій державній радіо станції Deutsche Welle, онлайн-виданні Insider, Громадському радіо, Джем ФМ та координаторкою на кінофестивалі IFF Molodist`[3]. Зокрема, на Громадському радіо Веснянка стала співавторкою, ведучою передач та авторських інтерв'ю на хвилях ромського радіо Chiriklo. Для цього ж медіа вона створила низку публікацій про гендерну рівність, за що удостоєна нагороди у конкурсі ООН «Цілі сталого розвитку». Працювала ведучою на кримсько-татарському радіо Hayat і була у колі учасників міжнародної конференції Кримська весна розвитку. За роки професійної діяльності жила і працювала у Запоріжжі, Києві, Одесі та Штутгарті[1].

Окрім журналістики, займається освітньою та тренерською діяльністю в рамках таких проектів:

• «Толерантність і недискримінація в роботі поліції»
• «Жінки і чоловіки: гендер для всіх» (оналйн-курс на платформі Prometheus)
• Кампанія проти сексизму в політиці та ЗМІ «Повага».
• Програма «Розуміємо права людини»

У правозахисному полі Ольга працює з проблемами гендерного насилля, мови ворожнечі та злочинами на ґрунті ненависті. Також важливу роль у її роботі займає недискримінаційна політика, тематика прав жінок та захисту прав людини щодо ромського населення. Зокрема, вона є авторкою критичних матеріалів, які піднімають питання сексизму в українській політиці та суспільстві[1].

У ролі активістки співпрацювала з такими організаціями:

• Жіночий консорціум України
• Український жіночий Фонд
• Ромський жіночий фонд «Чіріклі»
• ВБО «Точка опори»
• Конгрес національних громад

Серед кампаній на захист прав жінок Ольга Веснянка долучилася до «Повага. Кампанія проти сексизму». З 2004 року давала інтерв'ю, у яких висвітлювала проблеми упередженого ставлення до жінок у журналістиці. Зокрема, на власному досвіді пережила «скляну стелю», працюючи редакторкою на одному з українських телеканалів, де усе керівництво та головні редактори були чоловіками.[4]

«Цей хлопець, зрештою, запросив мене на „серйозну“ розмову і сказав відверто, що я — фахівець, він не має зауважень, й керівництво теж, але йому треба робити кар'єру і він — хлопець, йому легше співпрацювати з директором-чоловіком, тому саме він буде зростати за посадою, йти на головного редактора на цьому каналі, бо звично, що в керівництві чоловіки», — Веснянка в одному з перших інтерв'ю.[4]

Разом із Миколою Ябченко Веснянка є тренеркою курсу «Гендерна чуйність у журналістиці», який дає навчики гендерно збалансованого та недискримінаційного висвітлення подій, а також висвітлення гендерно зумовленого насильства.[5]

Веснянка поєднує правозахисну діяльність для ромських громад із захистом прав ромських жінок. На сторінках її соціальних мереж часті фото з ромськими жінками та почитати про випадки сексизму, ксенофобії та насилля, з якими доводиться їм зустрічатися.

Будучи професійною тренеркою в антидискримінаційній освіті та правозахисницею, Ольга Веснянка має безпосередній вплив на розвіювання ксенофобних стереотипів, які панують в українському суспільстві. Центральною проблемою у свої правозахисній роботі Ольга визначає наявність стереотипів та упереджень, які існують щодо окремої групи суспільства на народному та побутовому рівнях. Такою групою-мішенню в Україні стають представники ромської громади. Ольга привертала увагу медіа до низки подій, в яких порушувалися права людини відносно представників ромських громад.[6]

• 2016 року Веснянка з активістсбкою групою висвітлювали події щодо виселення групи ромів із села Лощинівка Одеської області. Після того, як на території населеного пункту була зґвалтована на вбита 9-річна дівчинка, поліція одразу висунула підозру місцевому рому, з якого намагалися вибити зізнання. У селищі почалися масові погроми ромських поселень, а місцева влада підтримала процес та видала постанову про виселення ромів із селища. Судова тяганина тривала певний час, а роми-вигнанці намагалися повернути своє місце поселення.[6][7]

• У травні 2017 в селищі Вільшани Харківської області постраждали від нападу місцевих представники ромської громади. Тоді вбили ромського жителя села, Миколу Каспіцького, а декілька людей поранили. Конфлікт розгорівся між постраждалим та сином тодішнього голови села. Вбивстов розслідувалось у суді, проте під час покарання винних не був врахований мотив ненависті, ксенофобія, на котрий звертали увагу правозахисники на чолі з Веснянкою.[7] Згодом у справі рома Давида Папа, якого убили на очах у рідних на Львівщині, вирок був доповнений, з урахуванням цього мотиву — через приналежність до певної етнічної групи.[8] Такого вироку вдалося досягти спільними зусиллями корпусу правозахисників, до якого входила Веснянка.

Також у фокусі правозахисницької діяльності Ольги Веснянки активне пропагування ненасильницької комунікації та заборони трансляції мови ворожнечі, яка слугує інструментом розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

«Є стаття 161 Кримінального кодексу України за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, але її важко застосовувати. Тепер треба, аби закон про телебачення й радіомовлення, де написано, що не можна транслювати мову ворожнечі, запрацював. А для цього необхідно встановити відповідальність. Цей закон я всіляко вітаю від імені правозахисників», — говорить Одьга.[6]