Ольманські болота

Ольма́нські болота[1] (біл. Альманскія балоты) — найбільший в Європі комплекс верхових, перехідних і низинних боліт, що зберігся до наших днів в природному стані. На території боліт в білоруській частині створено заказник.

Ольманські болота
51°50′00″ пн. ш. 27°15′00″ сх. д.
Розташування: Полісся (Берестейська, Гомельська та Рівненська області)
Найближче місто: село Ольмани (Білорусь), село Переброди (Україна)
Площа: 93 699 га
Країна  Білорусь і  Україна
 Ольманські болота у Вікісховищі

Геополітика

На території заповідника був розташований військовий авіаційний полігон.

Протягом 2014-2017 років створено низку під’їзних шляхів з тилових районів Білорусі та лісових доріг протяжністю 96 кілометрів. У безпосередній близькості від цієї ділянки українсько-білоруського кордону знаходяться Житомир, Новоград-Волинський та столиця України.

«Прикордонна активність білоруської сторони відбувається на фоні тліючого україно-російського конфлікту. Всі ці дії можуть мати наслідки», - вважає білоруський волонтер в Україні Вадим Кабанчук[2].

Географія

Південно-західна частина масиву міститься на території України, через що південна межа заказника проходить по державному кордону. Площа доріг, територій військових постів становить не більше 1 % від усієї площі заказника. Близько 40 % території займають відкриті болота, переважно перехідні, що поросли мохом та деінде берізками. Серед боліт розкидані піщані дюни, у вигляді островів і тривалих гряд, котрі поросли сосновими або листяними лісами. Заболоченими лісами покрито близько 50 % площі заказника. Крім болотних зустрічаються сухі соснові ліси і заплавні діброви.

Ольманські болота розташовані в межиріччі правої притоки Прип'яті — річки Ствига і Льва[3], яка впадає у Ствіга й утворює північно-західну межу заказника. Крім Леви у Ствіга впадають кілька старих меліоративних каналів, що були побудовані ще на початку XX століття. В 2010-их вони перебувають у напівзруйнованому стані, проте стік води ними з боліт (особливо інтенсивний навесні) все ще триває. Заплава річки Льва в межах заказника дуже заболочена. У північній частині комплексу містяться два озера — Велике і Мале Засомінне (біл. Вялікае ды Малое Засаміннае) із загальною площею близько 100 гектарів. Інші 23 озера заказника зовсім дрібні — від 0,5 до 5 гектарів. Ольманські болота відрізняються від інших подібних болотних комплексів великими розмірами, збереженням у природному стані і стабільністю гідрологічних умов.

Флора і фауна

Фауна боліт представлена ​​151 видом птахів, 25 із них занесені до Червоної книги Білорусі.[4]

Ольманські болота забезпечують існування значної частини (10-20 %) білоруської популяції бородатої сови, гніздиться тут і звичайний глухар, чисельність якого на Поліссі вкрай мала. На території заказника мешкає 26 видів ссавців, три з яких занесені до Червоної книги Білорусі. До недавнього часу тут іще була європейська норка (Mustela lutreola) — вид, що перебуває під загрозою повного зникнення в Європі. Заплави річок Ствіга і Льва підтримують існування однієї з найбільших популяцій видри (Lutra lutra). На території заказника виявлено 687 видів рослин, 12 із яких занесені в Червону книгу Білорусі.

Примітки
  1. Що варто знати про Ольманські болота
  2. https://www.trueua.info/news/eksperti-navitsho-lukashenku-vijskovi-dorogi-do-kordonu-z-ukrainoyu
  3. Домбровский В. Ольманские болота нуждаются в более высоком охранном статусе — заповедника.
  4. Альманскія балоты. iba.ptushki.org. Процитовано 17 квітня 2018.

Джерела
  • Домбровский В. Ч., Журавлев Д. В. Редкие виды хищных птиц на приграничных с Украиной особо охраняемых природных территориях Белорусского Полесья // Материалы 3 Международной конференции «Хищные птицы Украины». Кривой Рог, 25-26 октября 2008 г., с. 125—133.
  • Фауна республиканского ландшафтного заказника «Ольманские болота» на территории Столинского района Брестской области/ Н. М. Зубок [ и др.] // Современные технологии сельскохозяйственного производства. Ветеринария. Зоотехния: сб. науч. ст. по материалам XVII Междунар. науч.-практ. конф., Гродно, 16 мая 2014 г..- Гродно: ГГАУ, 2014 .- С.197-199 .
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.