Оман (рослина)

Ома́н (Ínula) рід багаторічних рослин родині айстрові (Asteraceae), росте в Європі, Азії й Африці. Типовий вид оман високий.

Оман
Оман критмоподібний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Триба: Inuleae
Рід: Оман (Inula)
L., 1753
Види

110

Вікісховище: Inula

Назва оман походить від прасл. *omanъ, утвореного від *maniti: це пов'язане з наркотизуючою дією рослини[1].

Біологічний опис

Оман високий. Ботанічна ілюстрація з книжки Köhler's Medizinal-Pflanzen

Багаторічні, рідше однорічні рослини з цільними листками й великими жовтими суцвіттями.

Квітки жовті чи жовтогарячі, одиничні чи зібрані у волотеподібні чи щиткоподібні загальні суцвіття.

Цвітіння влітку в другій половині.

Розмноження весняне.

Класифікація

Таксономія

  ще 12 родин (згідно з Системою APG II), у тому числі Дзвоникові, Стилідієві   ще близько двадцяти триб, у тому числі триба Айстрові  
          близько ста видів, кілька природних гібридів
  порядок Айстроцвіті     підродина Айстрові     рід Оман  
                 
  відділ Квіткові, чи Покритонасінні     родина Айстрові, чи Складноцвіті     триба Оманові, чи Інулеєві    
             
  ще 44 порядки квіткових рослин (згідно з Системою APG II)   підродина Цикорієві   роди Лігуларія, Доронікум, Підбіл та ін.  
       

Види

За інформацією бази даних The Plant List рід включає 110 видів[2], деякі з них:

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н  П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Inula (англ.). The Plant List. Version 1.1. 2013. Процитовано 4 серпня 2016.

Джерела

  • Anderberg, A. (1991). Taxonomy and phylogeny of tribe Inuleae (Asteraceae). Pl. Syst. Evol. 176 (1-2): 75–123. doi:10.1007/BF00937947.
  • Rubina Abid and M. Qaiser (2003). Chemotoxonomic study of Inula L. (s.str.) and its allied genera (Inuleae - Compositae) from Pakistan and Kashmir. Pak. J. Bot. 35 (2): 127–140.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.