Онора О'Ніл

Дочка Кона О'Ніла. Навчалася в Німеччині і в Школі Святого Павла для дівчаток у Лондоні, потім вступила до Оксфордського університету (Сомервіль-коледж), де вивчала філософію, психологію і фізіологію. Докторський ступінь здобула в Гарвардському університеті, де її керівником був Джон Роулз. У 1970-ті роки викладала в Барнард-коледжі при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. 1977 року повернулася до Великої Британії і почала викладати в Ессекському університеті. 1992 року з посади професора філософії перейшла на посаду голови Ньюнем-коледжу в Кембриджському університеті .

Є почесним професором філософії в Кембриджському університеті. Від 2005 до 2009 була президенткою Британської академії, від 1998 до 2010 — головою фонду Наффілда. 2003 року стала першим президентом Британської філософської асоціації (БФА). 2013 року Амстердамський університет обрав її володаркою «місця Спінози» (The Spinoza Chair)[10]. До жовтня 2006 року О'Ніл залишалася директором Ньюнем-коледжу. До квітня 2016 року працювала в Комісії з рівності та прав людини. За свою діяльність відзначена багатьма нагородами і преміями, серед яких мільйон доларів премії Берггрюна.

О'Ніл багато робіт присвятила політичній філософії й етиці, міжнародному правосуддю, біоетиці і філософії Іммануїла Канта.

О'Ніл відстоювала і використовувала в своїх роботах конструктивістську інтерпретацію кантівської етики, значною мірою під впливом (за одночасно критичного ставлення) робіт Джона Роулза, підкреслюючи важливість довіри, згоди і поваги автономії у справедливому суспільстві. Довірі присвячено багато робіт О'Ніл, у них вона зазначала, що «люди часто покладаються на тих самих людей, яким, за їх твердженням, не довіряють» і пропонуючи «дати свободу фахівцям і громадським службам служити суспільству… домагатися розумніших форм звітності… [і] переосмислити медіа-культуру, в якій поширення підозр стало усталеною практикою»[11].

О'Ніл була президенткою Арістотелівського товариства (1988—1989), членкинею Комітету з етичного поводження з тваринами (1990—1994), головою Наффілдської ради з біоетики (1996—1998), членкинею, а потім виконувачкою обов'язків голови Комісії з генетики людини (1996—1999), членкинею комітету з перегляду статуту Бі-бі-сі. Від 1997 року — голова фонду Наффілда, від 2002 року — піклувальниця фонду Sense About Science. Також є піклувальницею фонду Дитчлі і Gates Cambridge Trust. Від 2005 до 2009 року обіймала посаду президента Британської академії[12]. Входить до Консультативної ради з ініціатив у глобальній охороні здоров'я — недержавної організації, створеної для вибору напрямків роботи Health Impact Fund.

1999 року отримала довічний титул баронеси О'Ніл Бенгрейвської, Брейда у графстві Антрім. 2007 року її обрано почесною членкинею Королівського товариства. Є іноземною почесною членкинею Американської академії мистецтв і наук (1993) та Австрійської академії наук (2002), іноземною членкинею Американського філософського товариства (2003), високоповажною членкинею Ірландської королівської академії (2003), іноземною членкинею Леопольдини (2004) і Норвезької академії наук (2006)[13], членкинею Академії медичних наук[14]. Її обрано членкинею Гастінгс-центру, незалежної науково-дослідної установи в галузі біоетики[15]. 2004 року нагороджено почесним докторським ступенем Батського університету. Також від 2009 року є почесною старшою членкинею Школи перспективних досліджень Лондонського університету.

Звання почесного доктора присвоєно О'Ніл також Університетом Геріот-Ватт (2007) і Гарвардським університетом (2010)[16][17].

Від 2013 до 2016 року очолювала Комісію з рівності та прав людини[18].

За внесок у філософію і службу суспільству 2014 року включено до ордену кавалерів пошани.

2014 року О'Ніл нагороджено німецьким орденом Pour le Mérite[19].

У вересні 2015 року, під час ХІІ п'ятирічної міжнародної кантівської конференції у Відні отримала престижну премію Kant-Preis від Fritz Thyssen Stiftung за наукові роботи в галузі практичної та політичної філософії Іммануїла Канта[20].

У лютому 2016 року нагороджено лицарським командорським хрестом ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» за видатний внесок у морально-етичне осмислення довіри, підзвітності в суспільному житті, справедливості і чесноти[21].

Є президенткою Товариства прикладної філософії, заснованого 1982 року з метою розвитку філософських досліджень, що безпосередньо стосуються питань, які становлять практичний інтерес[22].

2017 року відзначено норвезькою премією Гольберга за видатний внесок у дослідження в галузі мистецтва і гуманітарних наук «за роль в етичній і політичній філософії». Того ж року відзначено премією Берґрюна[23].