Операція «Літо '95»

Більшість районів Західної Боснії і Герцеговини внаслідок війни в 1992 році перебувала під контролем військ боснійських сербів. Район Біхача був єдиною місцевістю Західної Боснії, непідвладною сербським силам, так само як і утримувана хорватами Герцеговина на південному заході країни. У 1994 році Хорватія та Боснія і Герцеговина підписали Вашингтонську угоду, а згодом і Сплітську угоду, що дозволило хорватським і боснійським підрозділам перетинати спільний кордон для підмоги одне одному.

Станом на середину 1995 р. хорватська армія поступово встановлює державну владу на захоплених сербами землях Хорватії. Після Операції «Блискавка» у травні, хорватські війська почали планувати наступ з метою захоплення всього обширу Країни. Найважливіший центр цієї області і столиця самопроголошеної Республіки Сербська Країна Кнін був першою ціллю наступу, оскільки його захоплення символізувало би цілковиту поразку сербських сил у Хорватії.

Для того, щоб захопити Кнін, хорватські війська вирішили обійти місто зі сходу, з області Боснійської Країни. З таким наміром і було розпочато операцію «Літо '95». Як підготовку до великих операцій узимку 1994-95 рр. було проведено незначну операцію «Зима '94» з метою зайняття найкращих позицій на життєво важливих висотах гори Дінара.

Метою операції було зупинити наступ противника на Біхач, визволити міста Босанско-Ґрахово і Ґламоч та створити передумови для визволення Кніна, північної Далмації і Ліки.

25 липня хорватські війська розпочали атаку з Герцеговини, ринувшись на північ через висоти гори Дінара. Атака наштовхнулася на слабкий опір, що дало змогу хорватській армії швидко просуватися вперед.

Основним оплотом сербських сил у цьому районі було місто Босанско-Ґрахово, яке і вчинило запеклий опір. Хорватські сили його здолали, хоча й зазнавши важких втрат. Місто було захоплено 28 липня. Місто Ґламоч було здобуто на наступний день.

Операцію офіційно закінчено 30 липня, на цей час було захоплено 1600 км² боснійської території.

В ході операції визволено міста Босанско-Ґрахово і Ґламоч та широку територію загальною площею близько 1600 квадратних кілометрів. У результаті наступу сербські сили в північній Далмації опинилися в оточенні з трьох боків з двома лише проходами до кордону з БіГ, а їхня обороноздатність суттєво погіршилась. Здобувши Босанско-Ґрахово хорватські війська пробилися на підступи до Кніна і перерізали єдиний шлях сполучення з Кніна через Дрвар до Баня-Луки. Армію Республіки Сербської відкинуто вглиб Боснії.

Вже 28 липня на всій території РСК оголошується воєнний стан. Серед сербських сепаратистів починає поширюватися страшна паніка. Якщо і очікувався напад хорватської армії, то з боку Задара і Спліта, і аж ніяк не з боку Босанско-Ґрахово, що зводило нанівець увесь попередній план оборони РСК. Втеча населення РСК до Боснії починається вже наступного дня, 29 липня 1995 року, і насамперед з Кніна, де жителі заможніші, і ті, кому стало відомо про незахищеність РСК, нашвидкуруч попакували найнеобхідніше і з сім'ями вирушили в Боснію.

Після завершення наступу хорватські інженерні війська побудували дороги через пагорби гори Дінара і боснійський кордон. З початком операції «Буря» два елітні хорватські підрозділи, 4-а гвардійська моторизована та 7-а механізована бригада виступили цими дорогами з Боснії на Кнін, завдяки чому було зустрінуто лише незначний опір армії хорватських сербів, а Кнін було взято вже на другий день наступу, 5 серпня.

Операція заклала підвалини успішної взаємодії хорватських підрозділів з частинами боснійської армії, відвоювання всієї західної Боснії, підписання Дейтонських угод і кінця всієї Боснійської війни.

• «Буря» інфо (хор.)
• Стаття в газеті Slobodna Dalmacija на тему «Бурі» та битв перед нею (хор.)