Операція «Морська орбіта»

Операція «Морська орбіта» була ідеєю віцеадмірала Джона С. Маккейна-молодшого, який розглядав її як демонстрацію спроможностей кораблів з ядерним двигуном діяти незалежно від забезпечення з берега і технічних досягнень, подібно до походу парового Великого Білого флоту у 1907-1909 роках. [1]

Long Beach та Bainbridge вийшли з Норфолку 28 квітня 1964, разом з авіаносцем «Франклін Рузвельт» для того, щоб вирушити до Середземного моря, де було визначене місце рандеву з Enterprise. Оперативна група Один сформувалася поблизу Майорки 13 травня, після чого провела серію навчань з перевірки ефективності взаємодії групи атомних кораблів.[2]

Замінена іншими кораблями TF1 (абревіатура від Task One) вирушила у похід 31 червня 1964. Всі три кораблі максимально запаслись продовольством перед виходом, аби уникнути отримання забезпечення у морі впродовж маршруту. Оперативна група спочатку спустилася вниз вздовж західного узбережжя Африки з заходами у Рабат, Дакар; Фрітаун, Монровію та Абіджан, перед тим як перетнути екватор. 10 серпня TF1 досягла Мису Доброї Надії, де здійснила навчання з двома корабля військово-морських сил Південно-Африканської Республіки.

Маршрут походу під час операції "Морська орбіта"

Після цього TF1 пройшла Мозамбіцькою протокою у Індійський океан, де здійснила захід у Момбасу, перед тим як вирушити через океан до Пакистану. Американські кораблі зустрілися трьома кораблями військово-морських сил Пакистану і разом з ними вирушили у Карачі. Але з огляду на стан моря було вирішено, що  для більших  Enterprise та Long Beach  надто небезпечно заходити у порт. То ж туди зайшов лише Bainbridge, у той час як більші кораблі були вимушені стати на якір на відстані кількох миль від гавані.

Після виходу з Карачі TF1 рушила вздовж західного узбережжя Індії перед тим як повернути до Австралії. Дорогою, в акваторії південніше Індонезії, Оперативна група провела навчання з ударною авіаносною групою  Королівського флоту на чолі з HMS Victorious (R38). Після цього вона розділилась для відвідування різних австралійських портів - Фрімантлу (Bainbridge), Мельбурна (Long Beach) та Сіднею (Enterprise),  Потім кораблі знову об'єднались та вирушили до Нової Зеландії, де Bainbridge та Long Beach здійснили захід у Веллінгтон.

TF1 перетнула Тихий океан та пройшла повз Мис Горн назад у Атлантику, здійснивши візити у Буенос-Айрес, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро. Відпливши від Бразилії, Bainbridge  відділився 30 вересня для повернення у Чарльстон,[3] а Enterprise та Long Beach попрямували у Норфолк. Всі три кораблі повернулися 3 жовтня 1964 року.

Оперативна група Один провела 65 днів у поході, з них 57 у морі, та пройшла 30 216 миль без постачань.[4] Контрадмірал Strean відзначив, що гнучкість застосування кораблів з атомними двигунами забезпечувало, що TF1 "могла бути направлену у будь-яку акваторію світу без роздумів, чи можливо її там забезпечити, а також спроможна негайно по прибуттю бути готовою до здійснення операцій".

Ветерани операції "Морська орбіта" зібралися 30 липня 2004 року на 40-річчя зустрічі кораблів. [5] У 2011 році операція "Морська орбіта" була включена до експозиції "Технологія для ядерної епохи: ядерний двигун" для експозиції, присвяченій періоду Холодної війни у музеї ВМС США у Вашингтоні. [6]