Орлов Геннадій Сергійович

Народився 2 березня 1945 року в Харкові у родині футболіста й тренера Сергія Івановича Орлова[1].

Після війни сім'я переїхала в Каменськ-Уральський. Після того, як у вересні 1957 року на хімічному комбінаті «Маяк» сталася радіаційна аварія, сім'я повернулася в Україну.

Ще виступаючи за ленінградське «Динамо», публікувався в газеті «Зміна». Після завершення кар'єри футболіста став кореспондентом газети «Будівельний робітник» (тижневик обкому партії)[5].

Нині є президентом Асоціації спортивної преси Санкт-Петербурга[6], а також президентом Російської асоціації спортивних коментаторів[7].

У 1973 році після смерті відомого ленінградського коментатора Віктора Сергійовича Набутова на телебаченні був оголошений конкурс на заміщення вакантної посади, який виграв Геннадій Орлов[8]. Перший раз вийшов в ефір 31 січня 1974 року під час трансляції з ПС «Ювілейний» хокейної зустрічі між СКА і ЦСКА, яку провів почергово з Миколою Озеровим. Першу футбольну трансляцію відпрацював 22 квітня того ж року, коли «Зеніт» грав в Алмати[9].

Працював коментатором на всіляких спортивних змаганнях: чемпіонатах світу[10][11] та Європи[12][13], Олімпійських іграх[14]. Був ведучим спортивних програм на ленінградському і петербурзькому телебаченні («П'ятий канал»): «Пенальті», «Футбол у Зеніті», «Знову про футбол»[15]. На позаштатній основі неодноразово працював футбольним коментатором на РТР[16][17] (у 1991-1998 роках) та «Первшому каналі» (ОРТ)[18][19] (у 1999—2013 роках)[20][21], на останньому каналі також вів програму «Гол!». Також коментував фінали кубка Стенлі в 1993 і 1996 роках на РТР[20].

У листопаді 2009 року перейшов на роботу в супутникову телекомпанію «НТВ-Плюс»[22], оскільки спортивна редакція на «П'ятому каналі» була розформована[23][24].

З 19 квітня 2010 року — ведучий спортивної програми «Футбольна столиця» на телеканалі «НТВ-Петербург»[25].

З 2010 до 2016 року на прохання керівництва ФК «Зеніт» і ВАТ «Газпром» коментував всі матчі петербурзького клубу на телеканалах «НТВ-Плюс», «Матч ТВ» і НТВ[26]. У 2016-2017 роках коментував тільки домашні матчі ФК «Зеніт», а з 2017 року був позбавлений пріоритетною основи остаточно[27].

З листопада 2015 року — коментатор футбольних і волейбольних[28] трансляцій на телеканалі «Матч ТВ»[29].

Оглядач газети «Спорт вік-енд».

З 2015 року ведучий спортивної програми «Овертайм» в ефірі радіостанції «Ехо Москви» в Санкт-Петербурзі[30].

З 2017 року веде власний блог «ДСО» в соціальній мережі ВКонтакте.

З 2018 року веде власний відеоблог на YouTube[31].

• 1965 — Майстер спорту СРСР[32].
• 1986 — Медаль «За трудову відзнаку».
• 1997 — Почесний диплом Законодавчих зборів Санкт-Петербурга.
• 2000 — премія «Стрілець» (найкращий спортивний коментатор)[33].
• 2001 — Заслужений працівник культури Російської Федерації[34].
• 2006 — Орден Дружби (Російська Федерація).
• 2006 — репортерська премія імені Матвія Фролова (спеціальна номінація «За вірність жанру»).
• 2008 — премія «ТЕФІ» (номінація «Спортивний коментатор, ведучий спортивної програми»)[35].
• 2009 — нагорода конкурсу «Золоте перо» (2008, номінація «За внесок в розвиток журналістики»)[36].
• 2013 — медаль Миколи Озерова[37].

• Орлов Г. С. Футбольный экспресс Мюнхен — Мехико. — Л. : Лениздат, 1988. — 192 с. — 50000 прим. — ISBN 5-289-00139-5.
• Орлов Г. С. Вертикаль «Зенита». Четверть века петербургской команды. — СПб. : Гуманитарная Академия, 2015. — 288 с. — 2000 прим. — ISBN 978-5-93762-117-7.
• Орлов Г. С. Зенит. Новейшая история. — СПб. : АСТ, 2016. — 320 с. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-094818-5.

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} на сайті «Український футбол»
• Профіль гравця на сайті footbook.ru
• Профіль гравця на офіційному сайті ФК «Зеніт»
• Профіль гравця на сайті «Історія Зеніту»
• Футбол. Геннадий Орлов: Профессионализм в дефиците, поэтому в цене (рос.)
• НАПАДАЮЩИЙ ХАРЬКОВСКОГО «АВАНГАРДА» 1960-Х ГГ - ОРЛОВ ГЕННАДИЙ СЕРГЕЕВИЧ. (рос.)