Оршанов-Лучицький Болеслав Людвикович

Болесла́в Лю́двикович Орша́нов-Лучи́цький (справжнє прізвище — Лучицький; нар. 1869(1869), Київ пом. 1 січня 1932, Буринь) — український актор і режисер, Герой Праці (1920).

Оршанов-Лучицький Болеслав Людвикович
Народився 1869
Київ, Російська імперія
Помер 1 січня 1932(1932-01-01)
Буринь, Харківська область
Діяльність актор, театральний режисер
Брати, сестри Лучицький-Данченко Владислав Людвикович і Лучицька Катерина Людвиківна
Діти Лучицький Борис Болеславович і Лучицька Анжеліна Болеславівна
Нагороди

Життєпис

Театральну кар'єру розпочав 1881 року у трупі свого батька Л. Т. Лучицького, разом з яким виступав в Одеській російській драматичній трупі та опереті.

1890—1991 — працював у колективі О. Василенка (Десятникова).

Від 1891 — знову в трупі батька (від 1900 — керівник цієї трупи), з якою мандрував Бессарабією, Молдовою, містами України, Росії. Тоді ж взяв прізвище Оршанов.

1900—1904 — працював у складі колективів П. С. Мірова-Бенюха (Бодюха).

1905—1909 — в трупі О. Суходольського.

1904 — режисер-постановник і актор Одеського малого театру.

1910 грав разом із М. Заньковецькою у Ніжині.

1919—1921 — актор і режисер Червоноармійського клубу Бузулука (Росія).

1921—1925 років створював пролетарські театральні трупи.

1923—1924 — керівник драматичної студії в Ічні.

1927—1930 — керівник театру при клубі Півненків цукроварні в Тростянці.

1929—1932 — режисер драматичного театру при Буринському цукровому заводі.[1]

Ролі

  • Кузьма Гордієнко («Хмара» О. Суходольського)
  • Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
  • Отрадін («Воскресіння» за Л. Толстим)
  • Петро, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
  • Раскольников («Злочин і кара» за Ф. Достоєвським)
  • Степан («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
  • Хома, Голохвастов, Черевик («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького)

Родина

Син антрепренера Людвика Лучицького і актриси Зінаїди Василівни Лучицької.

Брат Владислава Лучицького-Данченка і Катерини Лучицької, батько Анжеліни та Бориса Лучицьких.

Примітки

Джерела

  • Лучицький-Оршанов Болеслав Людвикович / Г. В. Самойленко esu.com.ua
  • Онищенко Н. Родовід. Театральна історія // Урядовий кур'єр. 2006, 31 березня
  • Самойленко Г. В. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.
  • Константин Федорович Попович. Украинский театр в Кишиневе: по материалам бессарабской прессы второй половины XIX-начала XX века. — Кишинев: Штиинца, 1974 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.