Островський Володимир Павлович

Як переважно велося в умовах тодішнього життя, батьки хоча б когось зі своїх дітей хотіли бачити продовжувачами їхньої справи. Всупереч природному хистові, Володимир Островський ще в юнацькі роки оволодів батьковим ремеслом і став столяром.

На початку свідомого життя йому поталанило на добрих, безкорисливих людей, спілкування з якими визначило всю подальшу його долю як письменника, так і громадського діяча.

Після закінчення місцевої початкової школи Володимир Островський, при підтримці місцевого священика, наполегливо готується до складення iспитів в гімназію. Маючи природний талант і певну підготовку, юнак за старанням того ж священика працює учителем церковної школи. У літній, вільний від роботи в школі час, працює канцеляристом сільської управи.

У 1898 році Володимир Островський вступає до Холмської учительської семінарії. У подальшoму часі дипломований педагог працює учителем спочатку в Томашівському, а потім у Холмському повітах.

У 1905 році його переводять на вчительську посаду до Варшави.

Через шість років В. Островський повертається і працює вчителем «зразкової школи», яка функціонувала при Холмській учительській семінарії.

Життєвий і фаховий досвід дає йому можливість зайнятися творчою діяльністю. Володимир Островський поряд з основною учительською працею отримує посаду редактора газети «рос. Холмская Русь», у якій друкувалися твори й українською мовою.

У 1915 році, з евакуацією українського населення і російських державних установ, викликаних воєнними подіями Першої світової війни, він разом з Холмською учительською семінарією опиняється на Чернігівщині, де й застали його революційні події 1917 року. Як досвідченого фахівця, його скеровують на посаду iнспектора Вінницької вищої початкової школи. Вінницький період стає досить плідним у його творчому житті, присвяченим організації освіти в молодій українській державі. Там він розробляє і видає посібник «Методика розв'язання арифметичних задач, букварі, читанки, тощо». Разом з тим Володимир Островський редагує вінницьку газету «Шлях».

Найбільш продуктивним у житті цієї непересічної людини видається період від 1921 до 1944 року. Це були роки його творчої зрілості і розквіту таланту.

Упродовж першої половини 1920-тих років він редагує часописи «Духовна бесіда» і «Українська Громада», які видавалися у Варшаві. В той час з творчої лабораторії виходять його власні журнали «Наш світ» і «Нарід», а також газета «Нова доба», які видавались у Луцьку. Така самовіддана праця обумовлювалась політичною ситуацією на Холмщині і Волині, необхідністю підвищення свідомості та iнформованності українського населення цих країв напередодні виборів до польського парламенту 1922 року, а згодом про діяльність Української Парляментарної Репрезентації і українських установ.

Слід ще додати, що Володимир Островський у 1921—1922 роках був членом редакції журналу «Українська трибуна». Редаговані ним виданням чітко стояли на позиції Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО).

Від часу появи і початку видавничої діяльності Iвана Огієнка у Варшаві, Володимир Островський співпрацює з редагованими ним журналами «Рідна мова» і «Наша культура». Співпраця цих двох видатних людей тривала до липня 1944 року. В цей час він пише низку оповідань, в тому числі «Хома Дубило» (1922 р.), «Веселі оповідання» (1922 р.), «Холмські оповідання» (1924 р.), «Холмські сини» (1924 р.).

З огляду на те, що в 1928 році в Польщі проходили вибори до парламенту, з метою активізації громадсько-політичного життя українського населення на Волині, за завданням УНДО Володимир Островський переїжджає до Луцька. Там він прилучається до роботи багатьох українських установ як суспільно-культурного, так і господарського спрямування.

Ведучи велику громадсько-політичну роботу, В. Островський не полишає й творчої праці. З-під його пера упродовж 1930—1940 років вийшлa низка прозових і віршованих творів, визначнішими з яких є повісті «За ґратами» і «Сміх землі» (1930 р.), iсторична повість «Князь Сила-Тур» (1938 р.), iсторична повість «Зайшло сонце в Холмі» і повість «Скорботна мати» (1940 р.). Серед його віршованих творів найвизначнішими є «Холмщина до України» і «Шлях Холмщини». Повернувшись у 1940 р. до Холма Володимир Островський заснував при Холмському Свято-Богородицькому братстві етнографічний музей і був його керівником.

Депортований разом з iншими українцями-холмщанами до Української РСР Володимир Островський опинився у м. Станіславові (теперішній Iвано-Франківськ). Там деякий час працював директором школи. Однак, уже 1946 року його зачислюють до числа «українських буржуазних націоналістів». За iснуючої тоді практики його твори забороняються, а книжки вилучаються з бібліотек і знищуються.

Помер Володимир Островський 7 квітня 1950 року в Iвано-Франківську. Місце поховання цього визначного сина Холмщини не збереглось.

• Хома Дубило (Історичне оповідання з життя Холмщини). Львів, 1921.
• Вівці й пастирі (З життя Холмщини). Львів 1922 вид. «Русалка»
• Соняшник (П'єса-казка в 3-х діях для дітячого театру). Львів, 1922.

• О. В. Малюта. Островський Володимир Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 679. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

• Островський Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1255. — 1000 екз.