Острівець (Тернопільський район)

Остріве́ць село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр Острівецької сільської ради, якій були підпорядковні села Гумниська і Застіноче.

село Острівець
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Теребовлянська міська громада
Рада Острівецька
Основні дані
Засноване 1471
Населення 420
Площа 855 км²
Густота населення 491.23 осіб/км²
Поштовий індекс 48107
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
330 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48107, с. Острівець
Карта
Острівець
Острівець
Мапа

 Острівець у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади [1]

Розташоване на правому березі річки Серет

Населення — 420 осіб (2001).

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка 1471 року.

У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів1804 року Австрійської імперії, з 1867 Австро-Угорщини).

На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.

На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

Символіка

Затверджені 12 жовтня 2015 р. рiшенням сесії сільської ради[2].

Автор Андрій Гречило.

Герб

Щит перетятий; у верхньому срібому полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому - золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Лазурове поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.

Прапор

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.

Пам'ятки

  • Церква св. Димитрія 1840 року побудови (зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок)
  • костьол, відреставрований на початку 2010-х
  • капличка
  • насипана символічна могила Борцям за волю України
  • встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.
Пам'ятний знак на славу Божу

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований біля бібліотеки.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1909 р.).

Хрест — 0,6 м, постамент: верхня частина — 0,8х0,6х0,1 м, нижня частина — 1х1,2х0,7 м, цоколь — 1,4х0,9х0,8 м, площа — 0,0007 га.[3]

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького[4].

Поширені прізвища

Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович[5].

Відомі люди

Народилися

Працювали

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 17 жовтня 2021.
  2. Українська геральдика
  3. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 26 червня 2012 року № 97.
  4. Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А  Й. — С. 449. ISBN 966-528-197-6.
  5. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
  6. Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К  О. — С. 41. ISBN 966-528-199-2.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.