Горбач Олекса Теодорович

Горба́ч Олекса Теодорович (5 лютого 1918, Романів, зараз Перемишлянський район Львівської області 23 травня 1997, м. Райхельсгайм-Берфурт, Німеччина) філолог (славіст, україніст), педагог, видавець. Професор університету в Франкфурті над Майном, Українського вільного університету в Мюнхені, Українського Католицького університету в Римі, дійсний член НТШ1962 року). В 1975 році нагороджений польським орденом Лицарського хреста 1 ступеня.

Олекса Теодорович Горбач
Народився 5 лютого 1918(1918-02-05)
Романів
Помер 23 травня 1997(1997-05-23) (79 років)
Берфуртd, Райхельсгайм, Оденвальд, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Діяльність філолог, славіст, українознавець, викладач університету, видавець
Alma mater Львівський університет
Галузь мовознавство
Заклад Український вільний університет
Ступінь доктор наук (квітень 1948)
У шлюбі з Горбач Анна-Галя

Біографія

Народився 5 лютого 1918 року у селі Романові Бібрського повіту (тепер село Романів Перемишлянського району Львівської області). З 1924 до 1928 року навчався у народній школі Романова; в 1928—1936 роках — у філії Академічної гімназії у Львові, в 1936—1940 роках— на гуманістичному (згодом філологічному) факультеті Львівського університету.

В березні—вересні 1939 року, як активіст українського студентського руху був ув’язнений, перебував у львівських Бригідках.

  • липень-жовтень 1940 — лаборант кафедри української мови Львівського університету
  • жовтень 1940 — вересень 1941 р. — служба у Червоній Армії
  • листопад-грудень 1941 — перебував в німецькому полоні в м. Чугуєві та м. Харкові
  • кінець грудня 1941 р. —перейшов лінію фронту і повернувся до рідного села
  • 1942—1943 рр. — працював на посаді секретаря у кабінеті мовознавства і одночасно викладача української мови в Малій духовній семінарії
  • червень 1943 р. — виїхав з України разом з дивізією «Галичина» і перебував у Чехословаччині, Словенії, Німеччині.
  • травень 1945 р. — січень 1947 р. — перебував в американських таборах для переміщених осіб (у Баварії та Гесії)
  • 1947—1948 рр. — продовжив студії в Українському Вільному Університеті (УВУ) у Мюнхені, Німеччина
  • квітень 1948 р. — захистив докторську дисертацію „Наголос Зизанієвого «Лексису» з 1596 р.“
  • 1948 р. — одружився з Анною-Галею Луцяк
  • 1948—1949 рр. — працював в Українській таборовій гімназії в Мюнхені-Ляймі та в секретаріаті філософського факультету УВУ
  • червень 1949 — березень 1951 р. — працював на посаді наукового секретаря Головної Управи Наукового Товариства імені Т. Шевченка (НТШ)
  • лютий 1951 — захистив габілітаційну дисертацію «Арґо в Україні» в УВУ, почав працювати доцентом у цьому ж університеті. 1965 — професор.1952—1956 рр. Викладав польську і українську мови в університеті у Ґетінґені (як позаштатний лектор)
  • 1956—1958 рр. — Викладав польську і українську мови в університеті у Марбурзі (як штатний лектор)
  • 1958—1965 рр. — на посаді штатного лектора польської мови та інших славістичних дисциплін в університеті у Франкфурті над Майном, Німеччина.
  • 1962 р. Обраний дійсним членом європейського відділу Наукового Товариства імені Т. Шевченка
  • 1963 р. — Надзвичайний професор слов'янської філології Українського Католицького Університету в Римі., Італія.
  • 1965 р. — Надзвичайний професор слов'янської філології університету у Франкфурті над Майном і в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, Німеччина
  • 1965—1979 рр. — Завідувач кафедри славістики і одночасно співкерівник Слов'янського семінару у франкфуртському університеті
  • 1972—1974 рр. — Декан відділення східних і позаєвропейських мов і культур університету у Франкфурті над Майном
  • 1977 р. — Переїзд на постійне проживання до Берфурта (Райхельсгайм)
  • 1980 р.  —Перехід на пенсію з викладацької роботи
  • 1980—1997 рр. — професор-емерит Франкфуртського університету
  • 1983 р. — Відзначення 65-річного ювілею, на честь якого видано чотиритомний Ювілейний збірник
  • 1993 р. — Перший приїзд в Україну після 50-річної відсутності для участі у II Міжнародному конгресі україністів

Помер 23 травня 1997 року. Похований на міському кладовищі міста Берфурта.

Твори

  • для Енциклопедії українознавства написав біля 100 статей
  • У вересні 1939: Спогади. «Вісті», 1954, № 9-10;
  • Філія Академічної гімназії у Львові в 1930-х рр. «Гомін України», 1956, 2 черв.;
  • Чого не сказали київські кагебісти з «Радянської України»? «Український самостійник», 1973, № 4;
  • У німецькому полоні в Чугуєві й Харкові 1941 року. «Вісті Комбатанта» (Торонто-Нью-Йорк), 1991, № 1-3;
  • Зібрані статті, т. 1-8. Мюнхен, 1991-97;
  • Шлях зі Сходу на Захід: Спогади. Львів, 1998;
  • Життя — не просто існування: Листування Олекси Горбача (1946—1996). Львів, 2003.

Нагороди

Нагороджений:

  • польським орденом Лицарського хреста 1-го ступеня за заслуги в розвитку польсько-німецьких взаємин (1975);
  • на 2-му конгресі Міжнародної асоціації україністів у Львові отримав медаль імені М. Грушевського (1993).

Джерела та література

Література

  • Жадько В. О. Український некрополь. - К., 2005. - С.159.
  • Шевельов Ю. Олекса Горбач: у шістдесят п'ятий рік народження. «Сучасність», 1984, № 1/2 = Olexa Horbatsch zum 65. Geburtstag, in: Jahrbuch für Ukrainekunde 20 (1983) 243—253;
  • Горбач Анна-Галя. Із україністичних передруків О. Горбача. Там само, 1992, № 6;
  • Мушинка М. Його біографія в його наукових працях. «Дружно вперед», 1993, № 3;
  • Мушинка М. Лінгвістика — справа його професії і серця. «Українська діаспора», 1993, № 4;
  • Мушинка М. В науці двох правд не може бути. «Нове життя», 1993, № 6;
  • Закревська Я. Олекса Горбач: Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1995;
  • Закревська Я. Незгасимий отчий світильник Олекси Горбача. «Сучасність», 1997, № 10;
  • Закревська Я.. Незламне духом подружжя О. і А.-Г.Горбачів. «Вісник НТШ», 1997, № 16-17;
  • Шевченко Т. Горбач Олекса. «Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори», 2003, вип. 1;
  • Комаринець М. Горбач Олекса. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 10. Львів, 2003.
  • Шлях зі Сходу на Захід : Спогади / О. Горбач; Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича НАН України. - Л., 1998. - 373 c.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.