Острівна карликовість

Сам по собі даний ефект протягом еволюції тварин проявлявся багато разів, від динозаврів до сучасних тварин та людей.

Існують кілька можливих механізмів, що забезпечують виявлення даного ефекту, і можуть діяти як поодинці, так і в комбінації. До них належать генетична відповідь на стресові умови довкілля, процес природного добору, в ході якого особини маленького розміру мають перевагу при виживанні в обмеженому просторі (що може виявлятись в кращому пристосуванні до ситуації нестачі харчових ресурсів та об'єму необхідних для життя сховищ) і т. ін.

Описані процеси (а також і інші прояви аномалій, пов'язаних з так званою «острівною генетикою» — специфічними генетичними ефектами в малих популяціях) можуть перебігати не тільки на островах, а і в умовах іншим чином ізольованих екосистем: в печерах, оазах посеред пустель, ізольованих долин в горах, і т.ін. Прикладом такого випадку є маленький зріст племен пігмеїв з лісів Центральної Африки, які розвивались в умовах обмежених харчових ресурсів та в ізоляції від інших людей, що обмежувало обмін генами.

Нижче наведені відомі приклади прояву процесу острівної карликовості.

Викопні:

• Карликовий мамут, що жив на острові Санта-Роза біля узбережжя Каліфорнії та карликовий мамут з викопної фауни острова Врангеля.
• Карликові слони, що вимерли відносно нещодавно на островах Середземного моря (Мальта, Крит, Кіпр, Сицилія).
• Нещодавно відкритий на о. Флорес (Індонезія) новий вид (статус таксона поки остаточно не підтверджений) Людина флореська (Homo florensis).
• Динозаври, включаючи нещодавно описаного європазавра (Europasaurus) з мезозойських островів на кшталт острова Хатег.

Сучасні:

• Карликова каліфорнійська острівна лисиця (Urocyon littoralis) та, можливо зникла, косумельська лисиця.
• Вимерлий в історичні часи вовк з острова Хонсю.
• Суматранський тигр.
• Ракун косумельський (Procyon pygmaeus)
• Балеарська печерна коза (Myotragus balearicus), що вимерла після початку освоєння Балеарських островів людиною.
• Карликовий буйвіл аноа з о. Сулавесі та Бутунг.
• Карликові олені з Філіпінських островів (наприклад, філіпінський сумбар)
• Стівенське воловеочко (†Traversia lyalli) — вимерлий найменший нелітаючий птах на Землі 
• Пастушок з острова Неприступний, або Тристанський пастушок (Atlantisia rogersi) — сучасний найменший нелітаючий птах на Землі 
• Лайсанські пастушки.

Окрім тваринного світу, острівна карликовість може спостерігатись і серед рослин. Прикладом такого випадку є карликова секвойя.

Окрім острівної карликовості, екологічна ізоляція може викликати і протилежне явище — так званий острівний гігантизм. Це явище спостерігається у випадках, коли невеликі тварини, опиняючись на острові без своїх звичних ворогів, досягають великих розмірів. Прикладом такого явища є дронт — великий знищений людиною нелітаючий голуб з Маскаренських островів, попередниками якого були голуби звичайного вигляду.

• Дивний світ острівних видів. 31 жовтня 2004, The Observer (англійською)