Острівчани

Село розташоване на рівній височині, оточеної з півночі та півдня двома струмками, які на сході з'єднуються в річку Білява, яка далі впадає в Смотрич.

Перша згадка в документах — 1460 (в списку сіл, з яких кам'янецьким біскупам дозволено брати десятину). Давня назва — Островчинці.

Колись село оточував ліс, про який 1512 вели суперечку кам'янецькі та острівчанські землевласники.

Церква в селі була з 16 століття (в податкових списках 1565 і 1569 згадується «піп»). У 18 столітті була церква Покрови Пресвятої Богородиці. 1860 збудовано кам'яну церкву, а стару — розібрано. 1890 проведено значний ремонт церкви та урочисто освячено 30 вересня (12 жовтня).

1886 відкрито церковнопарафіяльну школу.

За даними Євтима Сіцінського (1895): дворів — 147, мешканців — 742. За даними на 1998: дворів — 303, мешканців — 698.

У селі народилися доктор історичних наук Микола Григорович Кукурудзяк (1938—1999), суддя Київського апеляційного суду, член Вищої ради правосуддя Микола Павлович Худик(1966) Міністр екології та природніх ресурсів Республіки Білорусь Андрій Павлович Худик (1959).

• Петро Бабак (1900-1973) — воїн 4-ї Київської Дивізії Армії УНР, лицар Залізного хреста учасник Першого та Другого зимових походів.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

• Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. I. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 306—308.
• Гарнага І. Островчани: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1973. — 1 вересня. — С. 4.
• Кукурудзяк М. Г., Собчинська М. М. З історії села Острівчани // Наукові праці історичного факультету. — Т. 1. — Кам'янець-Подільський, 1995. — C. 218—222.
• Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства. — Кам'янець-Подільський, 2005. — С. 126—130.

• Ostrowczany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 713. (пол.)
• ^{[недоступне посилання з липня 2019]}