Охримович Ксенофонт

Ксенофо́нт Охримо́вич (3 грудня 1848, Галич — 4 січня 1916, Львів) — діяч українського руху в Галичині, депутат австрійського парламенту, бурмістр Дрогобича, діяч багатьох українських товариств. Уславився своїм депутатством до галицького крайового сейму. Один з учителів Івана Франка в Дрогобицькій ґімназії.

Охримович Ксенофонт
Посол до Австрійського парламенту
22.09.1885 — 07.09.1900
Попередник Василь Ковальський
Наступник Кароль Дзєдушицький
Посол до Галицького сейму
8.08.1877 — 12.10.1907
Попередник Коцко Василь
Наступник Францішек Замойський
бурмістр Дрогобича
1888 — 1890
Попередник Віктор Блажовський
Наступник Владислав Шейна
член міської ради Дрогобича
1876 — 1906
маршалок Дрогобицького повіту
1891 — 1906
член ради і управи Дрогобицького повіту
1876 — 1906
Народився 3 грудня 1848(1848-12-03)
Галич
Помер 4 січня 1916(1916-01-04) (67 років)
Львів
Відомий як громадський діяч
Громадянство  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність українець
Освіта Львівський національний університет імені Івана Франка
Alma mater Львівський університет, Віденський університет
Політична партія Польський клубd
Батько о. Юліян Охримович
У шлюбі з Августина Кужвейль, Вільгельміна Амерлінг
Діти 2 сини, 1 донька
Професія політик
Релігія греко-католик

Біографія

Народився 3 грудня 1846 року в Галичі в родині греко-католицького священика отця Юліяна Охримовича.

Навчання почав у Тернополі в місцевій гімназії, згодом переніс до Станиславова, де й отримав середню освіту[1].

Вищу освіту здобував з 1866 р. на філософському факультеті Львівського університету[2], в 1867-1870 рр. — на відділі загальної філології Віденського університету.[3]

Був одружений двічі. Друга дружина — донька відомого віденського живописця Амерлінґа (вивчила українську мову, перейшла на русько-католицький обряд, вінчання відбулось у церкві святої Варвари у Відні[4]. Мешкали у Львові на вул. Театинській, 3 (нині — вулиця Максима Кривоноса)[5].

Помер 4 січня 1916 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Викладацька діяльність

Після навчання у Кракові в травні 1871 року почав трудову діяльність в Дрогобичі на посаді заступника вчителя місцевої гімназії.

З невеликою перервою у 1873-1874 роках (був переведений до Самбора), в Дрогобичі викладав руську мову і географію (з 1871 по 1876), зокрема, Івана Франка він вчив у восьмому, випускному класі. Збереглися дві автобіографічних рефлексії Івана Франка про Ксенофонта Охримовича. Перша стосується спогаду про гімназію — в передмові до повісті «Петрії й Довбущуки». Франко пригадує, що в старших класах гімназії написав для вчителя Охримовича як шкільне завдання «досить просторе оповідання» з селянського життя.[6]

Громадська діяльність

За спогадами ґімназійного товариша під час навчання в Тернопільській ґімназії[4] Олександра Барвінського, ще в Станиславові у 1863—1864 роках він належав до гуртка «Громади» (вищі класи мав у Станиславові, не належав до гуртка учнів, які утворили у 1863—1864 роках «Громаду»[4]).

Активний учасник москвофільського руху; ввійшовши до проводу створеної 1876 року у Дрогобичі філії Товариства імені Михайла Качковського, того ж року припинив викладацьку роботу в гімназії.
За даними Ігоря Чорновола, був ультралояльним до польських політиків, старанно уникав контактів з галицько-руськими партіями, мандати здобував завдяки підтримці польського Центрального виборчого комітету для Східної Галичини[4].

П'ять разів перемагав на виборах до Галицького крайового сейму від 21 округу Дрогобич — Підбуж (IV (1877—1882), V (1882—1889), VI (1889—1895), VII (1895—1901), VIII (1901—1907) сеймові каденції)[7].

4 рази був обраний до австрійського парламенту (Державної ради) від 15 округу (Стрий—Сколе—Жидачів—Миколаїв—Журавно—Дрогобич—Меденичі—Підбуж), послом якого працював у 1885—1900 роках,[3] а перемога 1901 року була скасована.

У 1887 році Охримович переміг на дрогобицьких міських виборах, випередивши чинного бургомістра поляка Віктора Блажовського. Резонансність події — у тому, що русин переміг поляка, це не могло не викликати протесту, розголос докотився до Львова і Відня. Вибори в Дрогобичі набули характеру «затяжних». Після тривалих судових засідань та апеляцій, 26 січня 1888 року відбулось перше засідання ради магістрату, на якому бургомістром одноголосно оголосили Ксенофонта Охримовича. Посідав міський уряд понад 10 років.

Допомагав потребам місцевого населення, підтримував (неодноразово) загальні, народні справи (зокрема, сприяв виділенню фінансової допомоги з краєвих фондів «Руському народному театру»)[4].

Нагороди

1895 року Охримович отримав відзнаку перемишльського єпископа Юліана Пелеша за матеріальну допомогу, яку міська рада виділила на відновлення церкви Святої Трійці. В 1900 р. нагороджений Орденом Залізної Корони 3 ст.

Примітки
  1. Барвінський О. Спомини з мого життя. — Нью-Йорк; Київ, 2010. — Т. 2; ч. 3 і 4. — С. 326.
  2. Zdrada J. Ochrymovyc Ksenofont // Osterreichisches Biographisches Lexikon / red. von Eva Obermayer-Marnach. — Wien, 1978. — Band VII. — P. 203. (нім.)
  3. Franz Adlgasser. Kurzbiografie Ochrymowicz (Ochrymovyč), Ksenofont на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  4. 199 депутатів Галицького сейму, 2010, с. 168.
  5. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik siedmnasty, 1913. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — S. 307. (пол.)
  6. Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. — Львів, 2002. — Кн. третя. Гімназія. — С. 145—147.
  7. Чорновол І. Українська фракція галицького сейму. 1861—1901 (нарис з історії українського парламентаризму). — Львів, 2002. — С. 163, 166, 193, 212.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.