Павленко Олег Анатолійович
Оле́г Анато́лійович Павле́нко (нар. 28 червня 1971, м. Потсдам, Східна Німеччина — пом.14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України.
Павленко Олег Анатолійович | |
---|---|
Старший лейтенант | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
28 червня 1971 Потсдам, Східна Німеччина |
Смерть |
14 червня 2014 (42 роки) Луганськ (аеропорт), Україна (загинув у збитому терористами літаку) |
Національність | білорус |
Alma Mater | Калінінградське ВАТУ |
Військова служба | |
Роки служби | 1991—1995, 2011—2014 |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Повітряні сили |
Рід військ | Військово-транспортна авіація |
Формування | 25 БрТрА |
Війни / битви | |
Нагороди та відзнаки | |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017 |
Життєпис
Олег Павленко народився у німецькому місті Потсдам (на той час НДР) в родині військовослужбовця. 1988 року закінчив середню школу. 1991 року закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище.
З серпня 1991 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
08.1991—03.1994 — старший технік групи обслуговування (прицільно-навігаційних комплексів) військово-транспортного авіаційного полку.
03.1994—11.1994 — старший технік групи обслуговування військово-транспортного авіаційного полку.
11.1994—10.1995 — старший технік групи обслуговування (радіотехнічного обладнання) військово-транспортного авіаційного полку.
У жовтні 1995 був звільнений в запас «за скороченням штату». В березні 2011 повернувся на службу в 25-ту мелітопольську авіабригаду на посаду техніка обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї.
З 16 жовтня 2013 рок — старший технік обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».
З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — член екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД, відповідав за систему зв'язку.
Обставини загибелі
14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.
Близько 01:00, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].
У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.
Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». | ||
— Полковник Дмитро Мимриков.[3] |
Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].
Вдома у Мелітополі залишилася дружина та 15-річна донька.
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[5].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
- Відзнака Міністерства оборони України — медаль «15 років сумлінної служби».
Вшанування пам'яті
12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[6][7].
Див. також
Примітки
- Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
- Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // Українська правда, 14 червня 2014
- «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
- У Мелітополі відбулося поховання дев'ятьох членів екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД // Сайт Міністерства оборони України, 26 липня 2014
- Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- На Запоріжжі відкрили меморіал загиблим на борту збитого бойовиками Іл-76 // «5 канал», 12 червня 2015
- У Мелітополі увіковічили пам'ять героїв екіпажу ІЛ-76 // «24 канал», 12 червня 2015
Джерела
- Павленко Олег Анатолійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Павленко Олег Анатолійович // Український меморіал.
- Вічна пам'ять Героям! // Сайт Мелітопольської міської ради.
- Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя(рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
- Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги! Архів з оригіналу // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
- Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.