Бєлий Олександр Іванович

Зовнішні відеофайли
	«Саша сказав: Я бачу смугу. Це були його останні слова». Як збили ІЛ-76 на YouTube // Громадське телебачення, 14 червня 2017
	Д/ф "49" на YouTube // UA:Перший, 17 травня 2017

Олександр Бєлий народився 31 травня 1976 року в місті Запоріжжя. З дитинства мріяв стати військовим льотчиком. 1993 року закінчив загальноосвітню школу і вступив до Харківського вищого авіаційного училища імені Сергія Грицевця, у подальшому реорганізованого в інститут. 1997 року закінчив Харківський інститут льотчиків Військово-Повітряних Сил.

Військову службу розпочав у листопаді 1997 року в 947-му бомбардувальному авіаційному Севастопольському полку ВПС ЗС України, в/ч А1408, м. Дубно, Рівненська область, опановував бомбардувальник Су-24М. Старший льотчик бомбардувального авіаційного полку.

Після розформування 947-го полку у 2001 році продовжив службу в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь, Запорізька область, де літав на транспортному літаку Іл-76МД:

• 07.2001—09.2003 — помічник командира корабля військово-транспортного авіаційного полку.
• 09.2003—02.2006 — помічник командира корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
• 02.2006—02.2008 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
• 02.2008—11.2008 — командир корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.
• 11.2008—03.2011 — командир авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації.

У травні 2008 року Олександр Бєлий, в складі екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 ПС ЗС України, виконував завдання з транспортування гуманітарної допомоги в місто Ченду Китайської Народної Республіки, для постраждалих внаслідок землетрусу районів провінції Сичуань. В ході даної операції було доставлено 25 тонн гуманітарного вантажу: намети, ковдри, польові кухні, ліки, медичне та спеціальне обладнання.

Неодноразово брав участь в спільній українсько-данській військово-транспортній операції «Північний сокіл» з перевезення вантажів на острові Ґренландія. Доставляв гуманітарні вантажі в африканську Республіку Чад.

З березня 2011 року — заступник командира авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Пілот 1-го класу.

За 19 років служби Олександр Бєлий здійснив сотні польотів, і багато з них — з поміткою «у винятково складних умовах». Побував у багатьох країнах світу.

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав у Луганський та Донецький аеропорти. В червні 2014 отримав звання гвардії підполковника.

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили літак Олександра Бєлого. Третій отримав наказ повертатися. «Згодом командир частини розповів мені, що Саша вийшов на зв'язок і сказав: „Командир, мене збили. Прощавай!“», — згадує дружина Олександра Бєлого.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби, перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].

Олександру Бєлому достроково присвоєне військове звання гвардії полковника (посмертно).

Залишилась мати, сестра, дружина Тетяна та дві доньки, старша Ольга і 2-річна Марійка.

16 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд відмовився визнати загибель командира екіпажу літака Іл-76 Олександра Бєлого наслідком агресії Росії. З позовом до суду зверталась вдова Олександра.[5]

5 червня 2019 року колегія суддів Запорізького апеляційного суду визнала загибель командира екіпажу літака Іл-76 Олександра Білого наслідком агресії Росії. Суд таким чином задовільнив апеляційну скаргу дружини Тетяни Чимиркової та скасував відповідне рішення Мелітопольського міськрайонного суду.[6]

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[7][8].
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I[9], II та III ст.,
• Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За досягнення у військовій службі» I ст.
• Розпорядження голови Запорізької обласної ради від 21.06.2017 № 180-н нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІII ступеня (посмертно)[10].

12 червня 2015 року в місті Мелітополь на території військової частини А3840 було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[11][12].

30 листопада 2016 року Указом Президента України, — з метою увічнення пам'яті полковника Бєлого Олександра Івановича, ураховуючи його мужність та героїзм, незламність духу в боротьбі за незалежну Українську державу та зважаючи на високий професіоналізм, зразкове виконання поставлених завдань особовим складом 25 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, — літаку Іл-76 МД (бортовий номер 76683) 25 бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України присвоєне ім'я Олександра Бєлого[13].

• Збиття Іл-76 у Луганську.

• Зведені дані О. І. Бєлого на сайті «Книга пам'яті полеглих за Україну».
• Бєлий Олександр Іванович // Український меморіал.
• Вічна пам'ять Героям! // Сайт Мелітопольської міської ради.
• Командир збитого Іл-76 Олександр Білий залишився цілим в Африці, але був убитий над рідною Україною(рос.) // «Подробиці», 15 червня 2014.
• Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя(рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
• Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги! Архів з оригіналу // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
• Ім'я полковника Олександра Бєлого нанесено на борту Іл-76МД // «MilitaryAviation.in.UA», 14 січня 2017.
• Ірина Дубченко. Дружина загиблого командира Іл-76: "Саша сказав: «Командир, мене збили. Прощавай!» // «Depo.Запоріжжя», 14 червня 2017.
• Найбільша втрата ЗСУ в небі: річниця аварії Іл-76 під Луганськом // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно», 14 червня 2017.