Павуколов

Опис

Павуколови є одними з найбільших представників родини нектаркових. Великий павуколов є найбільшим і найважчим представком своєї родини, доягаючи довжини 22 см при вазі в 49 г. Дзьоби павуколовів довгі, вдвічі більше за їх голови, вигнуті і міцні. Язик має трубкоподібну форму. Павуколовам не притаманний статевий диморфізм. Їхнє забарвлення менш яскраве, ніж у інших нектарок і не є райдужним. Верхня частина ніла переважно оливково-зелена, а нижня — білувата або жовта, у деяких видів поцяткована темними смужками. Спів простий і являє собою серію писклявих свистів[3].

Поведінка

Павуколови, як випливає з їх назви, харчуються павуками. Вони здатні виймати павуків з центру їхньої павутини, не заплутавшись в ній. Також павуколови живляться іншими безхребетними, зокрема цвіркунами, метеликами, мурахами, гусінню та іншими комахами. Окрім комах, павуколови також живляться нектаром. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин[4].

Павуколови живуть поодинці або парами. Вони вирізняються від інших нектаркових характером свого гнізда, яке підвішується під великим пальмовим або банановим листом. Форма гнізда різниться в залежності від виду: воно може бути простим, чашоподібним (у смугастого павуколова), видовженим, трубкоподібним (у жовтощокого павуколова) або пляшкоподібним (у довгодзьобого павуколова). Гніздо підвішується до листа за допомогою павутиння або рослинних волокон, робиться з трави і листя. Будівництвом гнізда займається лише самичка, однак на відміну від інших нектаркових, яйця насиджують і самець і самичка. Павуколови відкладають 2-3 яйця. Іноді вони стають жертвами гніздового паразитизму зозуль[3].

Поширення і екологія

Павуколови поширені в Індомалаї, від східної Індії до Філіппін та від південних схилів Гімалаїв до Яви. Найбільше видове різноманіття павуколовів спостерігається на Малайському півострові, Суматрі та Калімантані[3]. Вони живуть в тропічних, бамбукових і заболочених тропічних лісах, на узліссях та галявинах, у вторинних та інших деградованих лісах. Деякі види пристосувалися до життя проряд з людьми і живуть в садах і на плантаціях. Більшість видів мешкають в рівнинних лісах, за виняком бурого павуколова, який живе в горах.

Види

Виділяють тринадцять видів:[5]

Етимологія

Наукова назва роду Arachnothera походить від сполучення слів дав.-гр. αραχνης — павук і θηρας — мисливець.[13]

Примітки
  1. C.J. Temminck: Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux, pour servir de suite et de complément aux planches enluminées de Buffon. Paryż: Dufour & d'Ocagne, 1826, ss. ryc. 388 i tekst. '
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Cheke, Robert; Mann, Clive (2008). Family Nectariniidae (Sunbirds). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie. Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 196–243. ISBN 978-84-96553-45-3.
  4. Sakai, Shoko; Kato, Makoto; Tamiji Inoue (1999). Three pollination guilds and variation in floral characteristics of Bornean gingers (Zingiberaceae and Costaceae). American Journal of Botany 86 (5): 646–658. PMID 10330067. doi:10.2307/2656573.
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2021.
  6. Arachnothera flammifera у базі Avibase.
  7. D.J. Lohman, K.K. Ingram, D.M. Prawiradilaga, K. Winker, F.H. Sheldon, R.G. Moyle, P.K.L. Ng, P.S. Ong, L.K. Wang, T.M. Braile, D. Astuti, R. Meier. Cryptic genetic diversity in "widespread" Southeast Asian bird species suggests that Philippine avian endemism is gravely underestimated. „Biological Conservation”. 143 (8), ss. 1885–1890, 2010. doi:10.1016/j.biocon.2010.04.042 '.
  8. M.A. Rahman, D.F.A. Gawin, C. Moritz. Patterns of genetic variation in the Little Spiderhunter (Arachnothera longirostra) in southeast Asia. „The Raffles Bulletin of Zoology”. 58 (2), ss. 381–390, 2010 '.
  9. R.G. Moyle, S.S. Taylor, C.H. Oliveros, H.Ch. Lim, Ch.L. Haines, M.A. Rahman, F.H. Sheldon. Diversification of an endemic Southeast Asian genus: Phylogenetic relationships of the spiderhunters (Nectariniidae: Arachnothera). „The Auk”. 128 (4), ss. 777–788, 2011. doi:10.1525/auk.2011.11019 '.
  10. Arachnothera dilutior у базі Avibase.
  11. Arachnothera everetti у базі Avibase.
  12. C.G. Sibley, B.L. Monroe Jr.: Distribution and Taxonomy of the Birds of the World. New Haven: Yale University Press, 1990. ISBN 0300049692.
  13. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 98. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.