Палац Балів

Палац Балів у селі Тулиголове на Львівщині збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. У деяких джерелах архітекторами палацу згадуються австрієць Фердинанд Фелльнер і німець Герман Гельмер[1], автори проєкту Будинку вчених (колишнє Шляхетське казино) у Львові та Гессенського державного театру у Вісбадені[2]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[3].

Палац Балів
Палац Балів
Палац Балів (Україна)
Країна Україна
Територіальна одиниця Львівська область
Місцезнаходження село Тулиголове
49.596581° пн. ш. 23.626571° сх. д. / 49.596581; 23.626571
Стиль французький неоренесанс
Архітектор Владислав Галицький
Спорудження 1898-1899
Відомі мешканці Станіслав Баль, Марія Баль
Сучасний стан потребує реставрації і охорони

Історія

Маєтностями в Тулиголовому на початку ХІХ століття володів рід Оссолінських, від якого село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[4]. «Батько польської історії» Ян Длугош вважав, що Балі — це польський рід з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала в XIV столітті. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське). Викупивши маєток в Оссолінських, Станіслав Баль і його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці ХІХ століття збудували новий великий палац. Марія Бруницька народилася в сім'ї барона Северина Бруницького, польського землевласника, і його дружини Ядвіги Марії Криспіної Загурської у їхньому заміському маєтку в Заліщиках. Вона була польської баронесою і протягом усього життя була музою Яцека Мальчевського, відомого польського національного художника, чиї роботи зберігалися в палаці. З приходом совітів палац був націоналізований, а власники виїхали за кордон, де і провели останні роки свого життя. У колишній резиденції розмістили туберкульозний диспансер, який закрили у 2017 році. Перед закриттям полагодили дах, покривши його металочерепицею[5]. На території кладовища у Тулиголовому збереглися руїни родинної каплиці Балів.

Сучасний стан

Увійти до палацу з боку двору можна через засклену веранду, поруч з якою знаходиться напівкругла прибудова з високими вікнами. Балкони мають ковані металеві огорожі. До палацу примикає великий парк. Добре збереглися масивні дерев'яні сходи (схожі на ті, що у Будинку вчених у Львові), вирізьблений герб родини Балів, п'єци, ліпнина на стелях. На території маєтку також збереглися два флігелі, колишні стайні, конюшні та господарські приміщення. З 2017 року будівля палацу пустує. У 2019 році, під час бурі, дах будівлі було пошкоджено зламаним деревом і тепер будівля повільно руйнується[5]. Маєток є власністю Львівської обласної ради, але поки що не належить до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[6], і тому не має офіційного статусу пам'ятки архітектури[7][8]. 3 січня 2021 року на своїй фейсбук-сторінці, а також сторінці Комарнівської ОТГ[9], Микола Кремса опублікував світлини та відео, які засвідчують занедбаний стан палацу та об'єктів довкола. Відсутність охорони в будівлі спричинила крадіжки, зокрема дверцят з п'єців, а також дверей і вікон[10]. 4 січня 2021 року Володимир Іванюк подав депутатський запит до Львівської обласної ради щодо відновлення охорони Палацу Балів. Комарнівська міська рада підтримала запит одноголосно[11]. У Львівській обласній раді заявляють, що на охорону палацу на рік потрібно 400 тисяч гривень, однак таких грошей у бюджеті немає. Тому розглядають два варіанти для палацу: оренда приміщення для приватного геріатричного пансіонату або використання для іншої установи обласного підпорядкування, можливо, у сфері культури[7].

Галерея
  • Портрет Марії Баль. Автор - Яцек Мальчевський
  • Ґоздава (герб)
  • Палац Балів
  • Вирізьблений герб родини Балів
  • Родинна каплиця Балів
  • Парадні сходи
  • Дерев'яна галерея другого поверху
  • Фрагмент інтер'єру
  • Австрійський п'єц і ліпнина на стелі

Джерела
  1. Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 7: Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995, s. 584-586, ISBN 83-04-04229-0, ​ISBN 83-04-03701-7
  2. Bal's Palace | Objektansicht. www.kuladig.de. Процитовано 25 січня 2021.
  3. Тулиголове | Україна Інкогніта. ukrainaincognita.com. Процитовано 7 січня 2021.
  4. Пам’ятки культурної спадщини. www.gorodok-vlada.gov.ua (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  5. Пам’ятки маловідомого села Тулиголови на Львівщині. Фотографії старого Львова (укр.). 4 червня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
  6. Міністерство культури України :: Державний реєстр нерухомих пам'яток України. mincult.kmu.gov.ua. Процитовано 7 січня 2021.
  7. На Львівщині мешканці села хочуть відновити закинутий палац кінця XIX століття. Суспільне. 12 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  8. На Львівщині руйнується палац польських шляхтичів із родини Балів. Процитовано 17.01.2021.
  9. Місто Комарно/official. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  10. Mykola Kremsa. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  11. Володимир Іванюк. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.