Владислав Галицький

У 1869—1875 роках навчався у Львівській технічній академії. Як стипендіат два роки перебував у Римі. У 1877—1880 роках асистент професора Машковського на кафедрі нарисної геометрії Львівської політехніки. Згодом — на кафедрі архітектури у Юліана Захаревича. Від 4 січня 1879 по 1881 рік був членом Політехнічного товариства у Львові.[1] У міжвоєнне десятиліття працював міським архітектором міста Ясло Підкарпатського воєводства. За іншими ж даними — мав там приватне бюро на вулиці Уєйського, а згодом — у Познані на вул. Вали королеви Ядвіги, 3. Працював у різних напрямках історизму, а згодом — модерну. Збудував у Львові низку споруд, спроектував будівлі у різних містах Західної Галичини. Входив до складу журі конкурсу на проект українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[2]

• Будинок у Львові на вулиці Листопадового чину, 14 (1880).
• Керував реставрацією костелу львівського бернардинського монастиря у 1883—1884 роках[3].
• Будинок спортивного товариства «Сокіл» на розі нинішніх вулиць Дудаєва і Ковжуна (1887, співавтор Альфред Каменобродський).
• Каплиця Барчевських на Личаківському цвинтарі (1887).
• Нереалізований конкурсний проєкт Галицької ощадної каси у Львові (1888)[4].
• «Білий монастир» у місті Новий Сонч, Польща (1890-ті).
• Курзал при джерелі «Марія» у Трускавці (1896)[5].
• Палац у селі Тулиголове Львівської області, відомий як «Палац балів»; скульптор Петро Гарасимович (1898—1899)[6].
• Греко-католицька церква Вознесіння Господнього в місцевості Знесіння у Львові (1897—1901). Хрестоподібна в плані церква з одним центральним куполом збудована з цегли, зовні обличкована грубо обробленим пісковиком. Поєднує елементи романського та готичного стилів[7].
• Реконструкція палацу Дідушицьких на нинішній вулиці Лисенка, 15 у Львові (1902—1904). Споруджено третій поверх із мансардним дахом у стилі французького неоренесансу. До бічного крила добудовано двоповерхову офіцину[8].
• Первісний проект будівлі Галицького музичного товариства в необароковому стилі (1905). Планувалось розміщення консерваторії і концертного залу, а частина будинку мала використовуватись як дохідний дім. Будівництво розпочато, однак наступного року його продовжено за проектом, переробленим у сецесійному стилі Владиславом Садловським. Нині це дім Львівської обласної філармонії[9].
• Дім Політехнічного товариства на нинішній вулиці Дудаєва, 9 (1906, співавтор Вінцент Равський-молодший, скульптор Едмунд Плішевський).
• Від 1880-х років Владислав Галицький керував реставраційними роботами при колишньому монастирі кармелітів босих, що на вулиці Винниченка, 22. За його проєктом 1887 року виконано нові дубові сталлі у пресбітерії. На початку XX століття відреставровано головний фасад, а в південному мурі влаштовано грот зі фіґурою Матері Божої. 1906 року виконав проект пізніше реалізованої південної вежі. Одночасно було відреставровано давнішу північну. Вежі отримали нові необарокові завершення[10].
• Житлові будинки для потреб Товариства взаємодопомоги католицьких священників на нинішній вулиці Єфремова, 47 та 49 у Львові (1906)[11].
• Палац у селі Сяри поблизу міста Горлиці в Польщі (1912).

• 
  Церква Вознесіння Господнього у Львові
• 
  Мавзолей Барчевських

• Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2006. — Т. 5. — С. 330—331. — ISBN 966-02-3355-8.
• Бірюльов Ю. О. Галицький Владислав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 474—475. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX — першої половини XX ст. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 171. — ISBN 978-966-8256-72-1.