Палац Герренкімзе

Новий палац Герренкімзе або Герренхімзеє (нім. Neues Schloss Herrenchiemsee) — заміська резиденція баварського короля Людвіґа II.

Палац Герренкімзе
47°51′38″ пн. ш. 12°23′53″ сх. д.
Статус відкритий для огляду.
Статус спадщини Пам'ятка архітектури Баваріїd
Країна  Німеччина
Розташування на озері Кімзеє, Баварія
Архітектурний стиль необароко
Архітектор Георг фон Дольман
Висота н.р.м. 528 м
Засновник Людвіг II
Засновано 1878
Будівництво 1873 — 1881
Власник Людвіг II
Стан недобудований
Сайт herren-chiemsee.de/englisch/n_palace/index.htm
Ідентифікатори й посилання
GeoNames 3205589
Палац Герренкімзе (Німеччина)
 Палац Герренкімзе у Вікісховищі

Комплекс королівських будівель розкинувся на острові Герренінзель на озері Кімзеє, найбільшому озері Баварії, за 60 км на схід від Мюнхена.

Король вирішив збудувати палац Герренкімзе за зразком Версальського палацу під Парижем, зведеного його кумиром французьким королем Людовиком XIV. Палац будувався за проектом архітектора Георга фон Дольмана (Georg von Dollmann) під керівництвом Юліуса Гофмана.

Площа палацу становить 5000 кв. м, що дорівнює одній десятій частині від площі Версалю. Августинський монастир, що згодом був перетворений на Старий палац (Altes Schloss), і палац Герренкімзе, відомий також як Новий палац (Neues Schloss) — найбільші палаци Людвіґа ІІ.

Герренкімзе став останнім великим проектом Людвіґа II. Роботи припинились зі смертю короля у 1886 році, а палац залишився недобудованим. За бажанням короля, його палаци не повинні бути доступними для широкого огляду і їх необхідно знищити після його смерті.[1] Однак проти волі короля Герренкімзе, його сади та інтер'єри стали відкритими для відвідування.

У південному крилі палацу з 1987 року розміщений Музей короля Людвіґа II.

Герренкімзьке абатство (Старий палац)
Центральний фонтан «Латона», 1883

Близько 765 року на півночі острова Герренінзель баварським герцогом Тассілоном ІІІ був заснований Бенедиктинський монастир (Kloster Herrenchiemsee). 969 року Оттон І дарував землі архієпископству Зальцбурга. Приблизно 1130 році тут повторно засновується монастир Регулярного канону, який жив за августинськими правилами. За дозволом папи Іннокентія III князь-єпископ Еберхард фон Реґенсберґ у 1215 році перетворив монастирську церкву на кафедральний собор єпархії Кімзее, що включала також кілька парафій на материку і в Тіролі.

У 1803 році у ході Німецької медіатизації відбулася секуляризація у Баварії, Герренкімзьке абатство і єпископство Кімзее були секуляризовані. Згодом острів продали. Власники переобладнали собор і перетворили абатство у пивоварню. У 1870 році землі перейшли до лісопромислової компанії, яка мала намір вирубати ліс. Однак ці наміри викликали серйозну протидію з боку населення, що привернуло увагу баварського короля. Щоб припинити винищення природи, Людвіґ ІІ у вересні 1873 року викупив Герренкімзе. Будинки, що залишилися, він переобладнав для особистого користування. Пізніше, цей комплекс отримав назву «Старий палац» (Alten Schloss Herrenchiemsee).

З 10 по 23 серпня 1948 року в Старому палаці був скликаний Конституційний конвент (Verfassungskonvent) для підготовки Основного Закону (Grundgesetz) з метою створення Федеративної Республіки Німеччини, у якому взяли участь представники одинадцяти західних німецьких земель і Західного Берліна.

Новий палац
Дзеркальна галерея Герренкімзе — наслідування версальської

Будівництво Нового палацу велося у 1878–1885 роках. Усього з 1863 до 1886 було витрачено 16 579 674 марок[2]. Золота монета у 20 марок (1890) містила 0,2304 тройської унції (7,171 г) золота. Таким чином, витрачена сума дорівнювала 190 998 унціям золота, тобто $ 125 400 000 доларів США (станом на серпень 2007).

Проте Людвіґ отримав можливість залишитися у палаці лише протягом кількох днів у вересні 1885 року. Після його смерті в наступному році всі будівельні роботи були припинені, а палац був відкритий для публіки. У 1923 році наслідний принц Рупрехт передав палац державі Баварія.

Опис

На відміну від середньовічного стилю замка Нойшванштайн 1869 року, Новий палац збудований як нео-барочна пам'ятка королю Людовику XIV, кумиру Людвіґа ІІ. У великій Дзеркальній залі палацу стелю прикрашає 25 картин Людовика XIV, показаного у всій своїй красі.

Хоча на будівництво палацу надихнув Версальський комплекс, Херренкімзе не став точною його копією. Із запланованого була зведена лише центральна частина. Після смерті короля 50 із 70 кімнат палацу залишились не завершеними. Дзеркальна зала більше за версальську. Одну з залів прикрашає люстра з муранського скла, іншу — найбільша у світі з мейсенської порцеляни.

Технічний прогрес також дав певні переваги, зокрема палац був обладнаний туалетами та системою центрального опалення, чого не було у попередника.

Водночас палац знаходиться у віддаленій місцевості на острові, на який можна дістатися лише на невеликому поромі. Від цього Херренкімзе завжди залишиться у тіні як Версаля, так і Нойшванштайна.

Сади

Сади прикрашені фонтанами, зокрема копією Версальського Bassin de Latone, і статуями як у класичному стилі, типовому для Версаля, так й у фантастичному, типовому для романтизму, яким захоплювався король Людвіґ.

Галерея
  • Герренкімзьке абатство
  • Малюнок 1887
  • Палац
  • Фонтан «Фортуна», 1884-1885
  • Фасад палацу
  • Інтер'єр
  • Сади
  • Портрет Людовика XIV

Див. також

Примітки
  1. Ludwig Merkle. Ludwig II. und seine Schlösser. 3. Auflage. Bruckmann KunstKultur, München 2000, ISBN 3-8307-1017-8, Seite 51.
  2. Dr. Michael Petzet. König Ludwig II und die Kunst" (King Ludwig II and the Arts), Munich, Germany, 1963.

Джерела
  • Палац Герренкімзе (нім.)
  • «Загибель богів. Король Людвіґ II та його час» (Герренкімзе) (нім.)
  • Marcus Spangenberg/Sacha Wiedenmann. 1886. Bayern und die Schlösser König Ludwigs II. aus der Sicht von Hugues Krafft/1886. Louis II, ses châteaux et la Bavière selon Hugues Krafft; Regensburg 2011, ISBN 3-7954-2470-4, ISBN 978-3-7954-2470-1
  • Rolf Linnenkamp. Die Schlösser und Projekte Ludwigs II. 2. Auflage. Wilhelm Heyne, München 1986, ISBN 3-453-02269-6; S. 130–163.
  • Michael Petzet, Achim Bunz. Gebaute Träume. Die Schlösser Ludwigs II. von Bayern. Hirmer, München 1995, ISBN 3-7774-6600-X.
  • Michael Petzet, Werner Neumeister. Ludwig II. und seine Schlösser. Die Welt des bayrischen Märchenkönigs. Prestel, München [u.a.] 2005, ISBN 3-7913-3509-X.
  • Alexander Rauch. Schloß Herrenchiemsee. Koehler & Amelang, München 1995, ISBN 3-7338-0179-2.
  • Elmar D. Schmid, Kerstin Knirr. Herrenchiemsee. Museum im Augustiner-Chorherrenstift. Königsschloss. König Ludwig II.-Museum. Amtlicher Führer, Neufassung, 1. Auflage. Bayerische Verwaltung der Staatlichen Schlösser, Gärten und Seen, München 2005, ISBN 3-932982-65-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.