Паляниця

Назва походить від «пали́ти», оскільки при випіканні такого хліба утворюється суха, іноді пригоріла скоринка[2]. В росіян у XIX ст. ще фіксувалися подібні назви: «пеляніца» (рос. пеляница), «паленіца» (рос. паленица), «пеленіца» (рос. пеленица)[3].

Агатангел Кримський вважав, що слово «паляниця» походить від грецького «пеланос» (дав.-гр. Πελανος, укр. всі)[3].

Традиційна паляниця пеклася з дріжджевого тіста. Спершу в горщику варився хміль, який потім виливали в макітру, куди додавали просіяної пшеничної муки. Утворене тісто замішували, накривали макітру та лишали охолонути. В охолоджене тісто додавали дріжджів або кислого тіста та ставили на ніч у нерозпалену піч. Зранку тісто, що вже підійшло, замішували пшеничною мукою, додавали теплої води та солі. Потім тісто місили в ночвах, поки воно не перестане липнути до рук. Після цього тісто ділили на шматки, які потім розкочували на столі. Отримана хлібина клалася в піч на дерев'яній лопаті, посипаній мукою, або розпареному капустяному листку. Наостанок на хлібині робили надріз, щоб вона більше зростала при випіканні[4].

За ГОСТ 12793-77 у пекарнях СРСР вироблялася стандартизована «паляниця українська», випечена в формах. Мала масу 0,75-1 кг, боковий надріз на 3/4 кола з піднятим козирком[5]. За стандартом, це не здобний хліб з щільним пористим м'якушем і хрусткою скоринкою[6].

Сучасний типовий рецепт передбачає приготувати опару зі 150 г борошна з дріжджами, 100 мл води, яка замішується в мисці. Потім миску слід накрити кришкою і залишити до ранку в теплому місці. Вранці потрібно змішати воду, що залишилася, молоко, цукор, сіль, олію та додати опару. Все перемішати і поступово, додаючи борошно, вимісити тісто, щоб воно стало еластичним. Далі сформувати кульку, покласти в миску, накрити харчовою плівкою і поставити на 3 години підходити. Потім викласти на деко, присипати борошном сформовану кульку і дати ще протягом години підійти. Після цього зробити вздовж паляниці надріз і поставити в духовку, нагріту до 190º С випікатися на 45 хвилин. Готову паляницю загорнути в рушник і залишити на годину[6].

Паляниця, як і хліб узагалі, символізує щастя і благополуччя гопо́ди, тіло Боже, прихильність, гостинність і безпеку. Паляниця також може трактуватися як символ сонця[7].

За народним віруванням, не можна доїдати шматок паляниці після іншої людини, щоб не забрати її щастя. Заборонялося лишати шматок недоїденим; їсти хліб за спиною іншої людини, щоб не «з'їсти» її силу[7].

Слово «паляниця» використовують як шібболет в українській мові, для виявлення людей, українська мова для яких не є рідною[8]. Росіяни вимовляють «паляниця» з м'яким звуком «і» замість «и», а «ц» іноді замінюють «тс», тому під час російського вторгнення в Україну 2022 року слово стало одним з тих, що пропонується використовувати для виявлення диверсійно-розвідувальних груп ворога[9].

• Коровай
• Книш

• Паляниця // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 270. — ISBN 966-00-0590-3.
• Кожуховська Л. Паляниця // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 595. — ISBN 978-966-2464-48-1.
• Паляниця // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1279. — 1000 екз.
• Дикарев М. Малорусское слово «паляныця» и греческое «πελανος» // Киевская старина. — 1899. — Т. 67. Октябрь. — № 10. — Отд. 1. — С. 31-49. (рос. дореф.)
• Паляныци; Палянычки из овечьяго сыру // Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. / Маркевич Н. — К., 1860. — С. 158. (рос. дореф.)
• Паляницы // Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами / В. Щ. [Варвара Щелоковська] / Этнографическое обозрение, № 1-2, Кн. XL-XLI / Янчук Н. А. (ред.). — Москва: Т-во Скороп. А. А. Левинсон, 1899. — С. 277. — 430 с. (рос. дореф.)