Пам'ятник княгині Ользі (Київ)

У 1909 році було запропоновано поставити перед реальною школою пам’ятник Шевченкові. Поставлення пам’ятника Шевченкові в цьому місці опротестував куратор київської шкільної округи, який уважав, що перед «русским учебным заведением» слід поставити пам’ятника одному з діячів «русской истории». У зв’язку з цим у колах військової влади, адміністрації та вищого духівництва виник проєкт збудувати від Михайлівського монастиря до Софійського собору, за зразком берлінської Колони перемоги історичний шлях — два ряди монументів, серед яких мали бути монументи «доісторичному Кию», Олегові, Ользі, Святославові.

Проєкт зустрів критику, але щоб перешкодити спорудженню монумента Шевченкові, вирішено, що «надзвичайні обставини» вимагають негайного збудування в садку перед реальною школою бетонової тимчасової «моделі» монумента княгині Ольги. Кошти надав цар Микола II і після заяви міського голови Дьякова, що «кавалер» (тобто Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі), в серпні 1911 року пам'ятник з центральною постаттю Ольги та боковими Кирила й Методія та Андрія Первозваного відкрито в присутності Миколи II.[4]

Коли у 1919 році більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. На її місці поставлено погруддя Шевченка роботи Кратка. Бокові постаті були закриті. Пізніше їх відновили і Шевченко опинився в сусідстві Андрія, Кирила та Мефодія. 1920 року бюст було знято, 1923 демонтовано інші фігури, так що залишився сам п’єдестал.[4]