Білик Микола Ілліч

Микола Білик народився 20 травня 1953 року в селі Топорівці Новоселицького району Чернівецької області. У 1968—1972 роках навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. У 1980 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Творчу працю розпочав у виробничому об'єднанні «Художник». З 1994 року викладає скульптуру, композицію та роботу в матеріалі у Київському державному інституті декоративно-вжиткового мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука.

Член Національної спілки художників України з 1986 року. У 2017 році отримав звання «Народний художник України».

З 1981 року бере активну участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках в Росії, Україні, Німеччині, Франції та США. Персональні виставки проводилися у Києві, Мюнхені (Німеччина), Чикаго (США), Вашинґтоні (США).

З 1988 року брав участь у симпозіумах скульпторів в містах Ямпіль, Тернопіль, Харків, Луцьк, Бейрут (Ліван). У 1988 році був керівником Міжнародного симпозіуму в Ямполі, де отримав I премію. У 1991 році став лауреатом Міжнародного бієнале «Львів-91» (перша премія в галузі скульптури).

З 1980 року живе і працює в Києві. Його твори представлені в колекціях Міністерства культури і мистецтв України, у музеях Чернівців, Львова, Чернігова, Черкас, Переяслава, а також у Німеччині, Канаді, США, Бельгії, Нідерландах, Франції.

Дружина — українська майстриня декоративного мистецтва (художній текстиль) Наталія Валентинівна Борисенко, донька українського скульптора Валентина Борисенка. Син — український скульптор Назар Білик.

• 1983 — «Політ». Скульптурна композиція на фасаді музею М.Трублаїні (в с. Вільша́нка, Крижопільському районі Вінницької області);
• 1988 — Пам'ятник Т. Г. Шевченку (Івано-Франківськ);
• 1991 — Пам'ятний знак загиблому поселенню Передмостова Слобідка, Гідропарк (Київ);
• 1992 — Пам'ятник полеглим у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. (с. Макіївка, Київська обл.);
• 1994 — Герб м. Києва (у співавторстві з В. Сівком);
• 1995 — Погруддя Т. Г. Шевченка (м. Гавана, Куба);
• 1995 — Реконструкція пам'ятника княгині Ользі, Андрію Первозванному, Кирилу і Мефодію (Київ);
• 1997 — Пам'ятник Ярославу Мудрому (Київ);
• 2001 — Пам'ятник князю Володимиру (Волинська обл.);
• 2006 — Монумент Героям Чорнобиля (Черкаси);
• Меморіальні дошки Петру Могилі, О. Олесю, Б. Грінченку, Л. Забашті, Р. Шульгіну, О. Мішакову, О. Федорову, В. Симиренку, О. Таранцю, О. Топачевському, В. Данилову, Ю. Даденкову, М. Бойчуку;
• Надгробок Платона Майбороди на Байковому цвинтарі в Києві.
• 2009 — Пам'ятник Івану Мазепі (Полтава);
• 2016 — Пам'ятник Борцям за волю України (м. Черкаси, відкритий 23 квітня 2016 року).

• 
  Пам'ятник княгині Ользі (Михайлівська пл., Київ)
• 
  Пам'ятник Ярославу Мудрому (Київ)
• 
  Меморіальна дошка В. Данилову (бул. Академіка Вернадського, 36, Київ)
• 
  Меморіальна дошка Ю. Даденкову (вул. Суворова, 1, Київ)
• 
  Надгробок Платона Майбороди на Байковому цвинтарі в Києві
• 
  Пам'ятний знак загиблому поселенню Передмостова Слобідка (Гідропарк, Київ)
• 
  Пам'ятник Івану Мазепі (Полтава)
• 
  Меморіальна дошка Опанасові Сластіону на стіні гончарної слави в Опішні

• Білик Микола Ілліч на сайті Київської організації НСХУ
• Білик Микола Ілліч
• Національна спілка художників України^{[недоступне посилання з березня 2019]}