Панафутін Георгій Іванович

Будівля історичного музею

Г. І. Панафутін зробив істотний внесок у формування архітектурного обрису міста Бердянська на рубежі XIX—XX століть. З 1896 р. за неповні три роки здійснив проектування та будівництво залізничного полотна з усіма допоміжними спорудами від станції Бердянськ до станцій Трояни та Бердянський порт, а також будівництво низки всіх залізничних споруд у Бердянську. Це залізничний вокзал, паровозне депо, житлові будинки залізничників, складські споруди та інші об'єкти[3].

Визначною пам'яткою архітектури є спроектований Г. І. Панафутіним і побудований у 1898 р. вокзал залізничної станції Бердянськ. Споруда збудована в стилі неокласицизму, має імпозантний вигляд. У загальній композиції домінує центральний об'єм, виділений двома ризалітами, декорованими виразними фронтонами у стилі давньогрецького зодчества та баштоподібними завершеннями. За аналізом дослідників[4], саме при проектуванні вокзалу станції Бердянськ, Г. І. Панафутін створив своєрідну модель, яка згодом повторена ним в архітектурі ще декількох споруд (зокрема, вокзал станції П'ятихатки та будівля музею Поля у Катеринославі).

Музей

Фасад лікарні

З 1898 р. й до смерті працював у Катеринославі. Саме тут повною мірою розкрився талант архітектора.

Серед перших проектів, виконаних у Катеринославі, зокрема, проекти вокзалу на станції П'ятихатки, двох споруд вагонних майстерень на станції Нижньодніпровськ. Також виконав численні проекти та розрахунки фабрично-заводських споруд у Катеринославській губернії: залізобетонні споруди, металічні ферми та опори, розрахунки стійкості заводських труб та інші.

Архітектурним дебютом архітектора у Катеринославі стало проектування постаменту для пам'ятника О. С. Пушкіну, відкритого 14 (27) жовтня 1901 р. на перехресті проспекту Пушкіна і Короткої вулиці (нині вулиця Надії Алексєєнко). Автором бронзового бюста був відомий скульптор Ілля Гінцбург. Панафутін виконав проект постаменту, який став основною частиною пам'ятника. Постамент прикрасили два складних фронтони в неогрецькому стилі — улюблений мотив творчості Панафутіна.

Найвідоміша будівля, спроектована Г. І. Панафутіним у Катеринославі — «Обласний музей імені Поля» (нині головний корпус Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького). Проект був затверджений восени 1902 р., будівля збудована у 1903—1905 рр. Будівля музею має порівняно невеликий об'єм, але є важливим архітектурним акцентом в ансамблі Соборної площі. Вона побудована в неокласичному стилі з елементами еклектики і оздоблена дуже пишним декором з використанням міфологічної символіки (зокрема, зображень сфінксів та химер). «Строен музей в дорическом стиле и украшен как внутри, так и снаружи лепными фигурами», — відзначав «Исторический вестник» (1907). В архітектурі музею використана модель, реалізована раніше у будівлі вокзалу станції Бердянськ (за винятком баштоподібних завершень та з додаванням колон між ризалітами). Під час реконструкції 1970-х років з фасадів «старої» будівлі музею Г. І. Панафутіна, було прибрано частину архітектурного декору. Зокрема, зникли чотири масивні декоративні навершя з даху музею, фігури сфінксів, які завершували фронтони, а також мініатюрні пояски на колонах головного входу. Будинок музею — пам'ятка архітектури національного значення.

Друга найбільш відома архітектурна робота Г. І. Панафутіна у Катеринославі — ансамбль будівель лікарні Червоного Хреста (згодом 1-я міська лікарня, вулиця Короленка, 22-А). Ансамбль зайняв цілий міський квартал. Лікарня була відкрита в грудні 1910 р. і належала місцевому відділенню товариства Червоного Хреста. Ця емблема, викладена з цегли, досі прикрашає фасади корпусів. Основним архітектурним стилем Г. І. Панафутіна була неокласика з елементами еклектики, однак комплекс лікарні Червоного Хреста вирішений у стилі модерн. Комплекс із одноповерхового та трьох двоповерхових корпусів із гостроверхими дахами і башточками став важливим архітектурним акцентом. Нині унікальний ансамбль споруд лікарні знаходиться на межі цілковитого руйнування. У 2013—2015 рр. зруйнована основна частина споруд, решта доруйнована у 2018-му.

У Катеринославі Г. І. Панафутін продовжував інженерні роботи. Зокрема, він консультував будівництво нового корпусу Катеринославської поштово-телеграфної контори, тобто, поштамту (збудований у 1903—1905 рр.). Під час риття котлованів під нову будівлю було знайдено пливуни. Г. І. Панафутін разом із архітектором Олександром Миклашевським та механіком Соколовичем запропонували оптимальний спосіб влаштування підмурків будівлі: подушка з щебенем та бутовим каменем.

У 1910-х роках архітектор, працюючи в Гірничому інституті (нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), спроектував кілька навчальних корпусів, біологічну станцію, машинну і механічну лабораторії.

Багато об'єктів будував Г. І. Панафутін по всій території Катеринославської губернії. Він, зокрема, спроектував будівлі казначейств у м. Нікополі та м. Бахмуті (нині Донецької області), будівлі винних складів у м. Павлограді та м. Верхньодніпровську. За відомостями Івана Шаповала, Панафутін також спроектував за приватними замовленнями «близько 20 кам'яних та дерев'яних церков у різних населених пунктах губернії».

За припущенням дослідників[4], Г. І. Панафутін може бути автором будівель другого корпусу музею Поля (нині музей Яворницького, проспект Яворницького, 18) та прибуткового будинку Мізка (вулиця Шевченка, 59).