Панталиха
Пантали́ха — село Золотниківської сільської громади. Тернопільського району Тернопільської області. До вересня 2015 року адміністративно підпорядковане Соколівській сільській раді. Від вересня 2015 року увійшло до складу Золотниківської сільської громади.
| село Панталиха | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський район |
| Рада | Соколівська |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1989 |
| Населення | 65 |
| Площа | 0,183 км² |
| Густота населення | 355.19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48114 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′58″ пн. ш. 25°27′28″ сх. д. |
| Відстань до районного центру |
22 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48124, с. Соколів |
| Карта | |
  Панталиха | |
 Панталиха | |
| Мапа | |
| |
Поштове відділення — Соколівське. Населення становить 68 осіб (2007).
Історія
Село відоме від 1683 року. Назву Панталиха поселення отримало від місця розташування — в Панталиському степу, що розкинувсь в межиріччі Стрипи та Серету поміж автошляхами Тернопіль–Козова та Чортків–Бучач. До XVII століття степ був незаселений і тут переховувалися розбійники — «панталахи», тататари й інші. За дещо модифікованою версією, назва походить безпосередньо від слова “панталаха”, що означає розбійник, гунцвот, обірванець. Назви піль: Могилки, Сокільники[1].
Поширені прізвища
Винницький, Жабський, Корчинський, Мочульський, Островський, Скибинський, Уруський[1].
Примітки
- Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
Література
- Рогальський В. Панталиха // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 23. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Горун М. Панталиха / М. Горун, Г. Івахів, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3 т. — Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 308.