Пантюхине
Пантю́хине — село в Україні, у Новопсковському районі Луганської області. Населення становить 146 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ганусівська сільська рада.
село Пантюхине | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район/міськрада | Новопсковський |
Рада | Ганусівська сільська рада |
Облікова картка | Пантюхине |
Основні дані | |
Населення | 146 |
Площа | 2,4 км² |
Густота населення | 60,83 осіб/км² |
Поштовий індекс | 92331 |
Телефонний код | +380 6463 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°44′56″ пн. ш. 39°26′42″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
141 м |
Водойми | струмок Бондарів |
Місцева влада | |
Адреса ради | 92330, с. Ганусівка, вул. Центральна, 27 |
Карта | |
Пантюхине | |
Пантюхине | |
Мапа | |
Географія
Селом тече струмок Бондарів.
Історія
Етимологія
Назва села антропонімного походження, утворена від імені першопоселенця Панька, Пантюхи[1].
Заснування
Слобода була заснована у XVIII столітті вихідцями з Правобережної України, Воронезької губернії. Раніше слобода Пантюхина та слобода Бондарева були одним поселенням та входили до складу Воронезької губернії. Пізніше, коли було утворено Слобідсько-Українську губернію, поселення було розділене на дві частини: північна увійшла до складу Воронезької губернії, і названа слободою Бондаревою; південна увійшла до складу Слобідскько-Української губернії, і названа слободою Пантюхиною.
За даними на 1864 рік у казенній слободі Пантюхина, центрі Старобільського повіту Харківської губернії, мешкало 1012 осіб (510 чоловічої статі та 502 — жіночої), налічувалось 157 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Пантюхівської волості, мешкало 1364 особи, налічувалось 163 дворових господарства, існували православна церква й школа[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1507 осіб (751 чоловічої статі та 756 — жіночої), з яких 1501 — православної віри[4].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1850 осіб[5].
На околиці села виявлено курганний могильник з 3-ма курганами.
Посилання
Джерела
Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины / В. И. Высоцкий. – Луганск : Луганский обласной Фонд культуры Украины, 2003. – 196 с.
Примітки
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины / В. И. Высоцкий. – Луганск : Луганский обласной Фонд культуры Украины, 2003. – 196 с.
- рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2986)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-251)
- рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.