Панівці (Чортківський район)
Панівці́ — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на південному сході району. Раніше називалося Панівці́ Зеле́ні.
село Панівці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район/міськрада | Чортківський район |
Громада | Мельнице-Подільська селищна громада |
Рада | Панівецька сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA61060290180035765 |
Основні дані | |
Засноване | 1447 |
Перша згадка | 1447 |
Населення | 1 354 |
Територія | 3.479 км² |
Густота населення | 389.19 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48753 |
Телефонний код | +380 3541 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°34′45″ пн. ш. 26°18′46″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
237 м |
Водойми | Збруч |
Відстань до районного центру |
45 км |
Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
Відстань до залізничної станції |
14 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48753, с.Панівці |
Сільський голова | Ремішевський Давид[1] |
Карта | |
Панівці | |
Панівці | |
Мапа | |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади [2]
Населення — 1170 осіб (2007).
Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».
Географія
Село розташоване на відстані 368 км від Києва, 120 км — від обласного центру міста Тернополя та 31 км від міста Борщів.
Історія
Перша писемна згадка від 1447 року як Панівці Зелені. Назва вказує на те, що поселення звели у лісі для тих, хто працював на поміщицькому фільварку[3].
Діяла «Просвіта», «Сільський господар» та інші українські товариства.
До 2020 центр Панівецької сільської ради, якій було підпорядковано село Завалля. Відтак увійшло до Мельнице-Подільської селищної громади.
Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[4].
Населення
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[5]:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 99,7 | |
російська | 0,22 | |
молдовська | 0,07 |
Пам'ятки
Є церква святого Миколая (1853, кам'яна), капличка (2001).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969), встановлено пам'ятні хрести на честь скасування панщини, на пам'ять про людей, які вимерли на вул. Помірки, на честь незалежності України (1996), від місцевої діаспори та до 1000-ліття прийняття на Русі християнства, насипано символічну могилу УСС (1992).
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа I—II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торгові заклади.
Відомі люди
Народилися
- письменник, мандрівник С. Вісньовський,
- редактор, письменник, мистецтвознавець Микола Колянківський.
- О. та С. Момотюки, К. та Ф. Сігнатовичі, В. та Є. Скоцень — одні з праведників народів світу[6]
- військовик, учасник АТО на Сході України Михайло Григоришин (1990—2015)
Примітки
- Мукомела Іван Васильович // zaparkanom.com.ua
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 128.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
- стаття Е. Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року
Література
- Уніят В. Панівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 23. — ISBN 978-966-528-279-2.