Парадний вхід

Пара́дний вхід — головний вхід у будівлю в класичній архітектурі[1], головний під'їзд. У Києві під терміном «парадне» розумілись не тільки вхід і двері, а також сходова кліть[2].

Парадний вхід. Садиба на вулиці Антоновича в Києві (фото 1932 рік)

Опис
Парадний вхід. Палац на Липках

Джон Малік зазначав, що облаштування парадного входу і сходів — це те, що відрізняє архітектуру від простого будівництва. Так, Париж, за його словами, — це «місто, написане дверима»[3].

В історії архітектури парадному входу і сходам надавалось велике значення. Урочисто оздоблені сходи виконували насамперед представницькі функції. У добу історизму в Європі було збудовано багато вілл з багатомаршевими сходами. Це сталось у наслідок подальшого розвитку архітектури одноповерхових англійських залів, з яких сходи вели на верхній поверх.

Садибні кам'яниці й прибуткові будинки у ХІХ — на початку ХХ сторіччя мали сходи при обох фасадах. Головний, передній вхід називався парадним, оскільки відзначався пишністю та урочистістю і призначався для власників, винаймачів і гостей. А з протилежного боку, з подвір'я, розташовувався «чорний хід» для прислуги. Чорний хід був один або два на кожну секцію. Окрім того, інколи передбачалися бічні і, для потреби, крамничні двері[2].

Ґанок
Ґанок і сходи з балясинами. Київська кам'яниця на Нагірній

Ґанки облаштовувалися в одноповерхових кам'яницях, а з кінця XIX століття і в багатоповерхових будинках. Іноді до них вели урочисті сходи з балясинами (київська кам'яниця на Нагірній вулиці) і навіть місток (Замок доктора).

Ґанок накривався піддашком або так званою «парасолею» на чавунних консолях або колонах. Іноді його функції виконували балкони, як, наприклад, у будинках на київських вулицях Ярославів Вал, 3, Терещенківська, 17 тощо[2].

Вхідні двері
Латинське вітання «Salve» над дверима київського будинку (Ярославів Вал, 26-б)

У Києві парадні двері були переважно двостулкові. У будинках із вестибюлем ставили подвійні двері. Перші двері відчинялись назовні, другі — всередину. Якщо планувалось приміщення для швейцара чи двірника, то окремий вихід з вестибюля вів до брами або хвіртки.

Зустрічаються надписи над дверима або на порозі, як-от латинське вітання «Salve» (Ярославів Вал, 26-б)[2].

Вестибюль

Вестибюль декорувався ліпниною, розписом, сюжетними композиціями, керамічною плиткою. Наприклад, будинок на Ярославовому Валу, 21/20 оздобили медальйонами з портретами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки і Марії Заньковецької.

У респектабельних прибуткових будинках вішали дзеркала, прикрашали вазами і скульптурами, обладнували домофоном («розмовною трубою»).

Підлога покривалась мармуром і метлахською плиткою.

Для швейцарів виділяли окреме приміщення з лавою[2].

Сходова кліть

Сходова кліть, як правило, розташовувалась у фасадній частині. Сходи робили із залізобетону. В елітних кам'яницях їх обличковували мармуром.

Огородження були дерев'яні, залізні, залізобетонні. Іноді їх оздоблювали візерунком або мереживом[2].

Освітлювались сходи денним світлом, ліхтарями або електрикою.

На сходових майданчиках влаштовано входи до квартир. Вхідні двері були двостулкові, з латунною ручкою і врізним, пластинчастим замком. Із середині двері замикались замком, сталевим засувом і фіксувались ланцюжком. На лівій стулці дверей чіпляли номер квартири, механічний (із поворотним важелем), згодом електричний дзвінок і поштову скриньку з надписом «Для листів», «пол. Listy і gazety», «фр. Letteres» тощо[2].

Галерея

Примітки
  1. Front door // Russell Sturgis. A Dictionary of Architecture and Building. T. 2. Macmillan, 1902. С. 157. (англ.)
  2. Малаков Д. Парадний вхід, 2009.
  3. John Malick. A Lyric Architecture. Images Publishing, 2013. — С. 8.(англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.